Back

Глібов, Леонід Іванович

Народився Леонід Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку у поміщиків Родзянків. Вони поважали його за ретельну службу, за розум, завжди з ним радилися у всіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, виховувалась у родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Миколи Гоголя. Орина Гаврилівна була освіченою і культурною жінкою, отож вона стала і першою вчителькою Глібова.

У дитинстві Льолик, як усі звали Леоніда Глібова, був веселим і жвавим, йому подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним, казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику».

Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму вірші «Сон». Друзям-гімназистам цей вірш сподобався, схвалив його і вчитель - це надихнуло юного поета до літературної творчості.

Л.Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і географії. Про нього залишилися спогади, як про хорошого вчителя, який не бив учнів, як тоді було заведено, не заставляв зубрити уроки , а ставився до них з повагою. Свої твори для дітей він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир». Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Івана Назаровича «Кенир». Діти щоразу з нетерпінням чекали журнал «Дзвінок» аби прочитати нову баєчку Дідуся Кенира.

Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою.

Залишив Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобалися дітям.

 

 

Публікації
Чиж та Голуб
Коник-стрибунець
Бачить – не бачить