Дімаров, Анатолій Андрійович
Дімаров Анатолій Андрійович
(1922-2014)
Анатолій Дімаров народився 5 травня 1922 на хуторі Гараськи на Полтавщині в сім’ї учителя Андроніка Гарасюти. Коли родину розкуркулили, мати змінила документи. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. Він з дитинства пам'ятав страшні роки голодомору, юнаком потрапив на війну.
А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, та у Львівському педагогічному інституті. Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах. У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932-1933 рр., масові репресії. Редактори викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії. Насамперед йдеться про його романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (1974-1980 рр.) – історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. Як результат – з обох творів вилучено близько 300 сторінок (майже ціла книжка!). Та навіть урізаний варіант «Болю і гніву» в 1982 році був удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
Анатолій Дімаров написав кілька захоплюючих книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик».
Помер Анатолій Дімаров у червні 2014 року.
| Публікації |
|---|
| Для чого людині серце |