Реп’яшок
РЕП’ЯШОК
Розпатланий рудий Реп’яшок сидів під великим оксамитовим листком лопуха і бачив себе найвродливішим, найщасливішим, найсміливішим. Від безділля нудився.
Біля нього заклопотано пройшли дві сестриці Нява та М’ява.
– Коли я підросту, – говорила тихо М’ява, – в спортивну школу піду, аби дужою стати.
– А я доброю помічницею нашій бабуні стану, – відказала Нява.
– Хочу бачити, якими помічницями мені ви будете, – округлив очі Реп’яшок. Розправивши власні колючки, стрибнув М’яві на пухнастого хвоста.
– Розбійничку! Відчепися від мене... Боляче, – скривджено сказала М’ява.
– Покличу бабуню, без чуба залишишся, – заступилася за сестричку Нява.
– Я? Без чуба? Та у мене найкращий чуб за всі чуби на світі, – схопив колючками і хвоста Няви.
Та зі страху кинулася в один бік, М’ява – в другий. Реп’яшок камінцем покотився під кущ калини до самої Горлиці, що саме там відпочивала.
– А я тебе давно шукаю, – безцеремонно чипляючись тій за крило, - сказав зухвало Реп’яшок. – Катай під хмари... або ще вище... Так мені хочеться.
– Хіба можна нікчемою зростати? Навіть не привітався, – з образою відказала Горлиця... Брав би приклад з Няви та М’яви... Завжди охайні, привітні, гарних пісень знають... Дружити вміють...
– Від їх пісень у мене вуха довшими стали... Коли я почну співати, то язик болітиме, відтак рот... Лети під хмари, або вище... І то вже...
Горлиця розправила крила. Реп’яшок й незчувся, як опинився над ставком. Зі страху зажмурив праве око. Принишк. Горлиця чиркнула крилом блакитну хвильку й Реп’яшок опинився в холодній воді біля берега.
– Йой! Гину, – заволав на весь ставок. Спасайте мене. Можу вмерти...
Саме в цей час дика качка Лиска своїх каченят купала, аби ті охайними зростали. Почула голос Реп’яшка, підпливла ближче.
– Ти як опинився у ставку?
– Хлюпавко! – надувся Реп’яшок, – спасай мене швидше... Інакше твоїх качат на ставку не буде... Я такий, що задумав, те зроблю...
Лиска посміхнулася. Лунко вдарила крильми. Реп’яшок в густому очереті спинився. Лупає очицями навкруги, слова не може мовити.
– У нашому очереті біднятко, – сказали кілька головастих пуголовків, що саме зібралися на урок плавання.
Реп’яшок весь мокрий, голодний, ледь чутно мовив:
– Прийшов до вас, аби чемним бути... Як мені таким стати? Може хтось дасть добру і мудру пораду?
В ставку тихо про щось гомонів очерет.
Джерело: Мельник В. Г. Реп’яшок / В. Г. Мельник // Народження дива : [казки] / В. Г. Мельник. – Чернівці, 2004. – С. 19-22.