Назад

Реп’яшок



РЕПЯШОК

Розпатланий рудий Репяшок сидів під великим оксамитовим листком лопуха і бачив себе найвродливішим, найщасливішим, найсміливішим. Від безділля нудився.

Біля нього заклопотано пройшли дві сестриці Нява та М’ява.

– Коли я підросту, – говорила тихо М’ява, – в спортивну школу піду, аби дужою стати.

– А я доброю помічницею нашій бабуні стану, – відказала Нява.

– Хочу бачити, якими помічницями мені ви будете, – округлив очі Репяшок. Розправивши власні колючки, стрибнув Мяві на пухнастого хвоста.

– Розбійничку! Відчепися від мене... Боляче, – скривджено сказала Мява.

– Покличу бабуню, без чуба залишишся, – заступилася за сестричку Нява.

– Я? Без чуба? Та у мене найкращий чуб за всі чуби на світі, – схопив колючками і хвоста Няви.

Та зі страху кинулася в один бік, Мява – в другий. Репяшок камінцем покотився під кущ калини до самої Горлиці, що саме там відпочивала.

– А я тебе давно шукаю, – безцеремонно чипляючись тій за крило, - сказав зухвало Репяшок. – Катай під хмари... або ще вище... Так мені хочеться.

Хіба можна нікчемою зростати? Навіть не привітався, – з образою відказала Горлиця... Брав би приклад з Няви та М’яви... Завжди охайні, привітні, гарних пісень знають... Дружити вміють...

– Від їх пісень у мене вуха довшими стали... Коли я почну співати, то язик болітиме, відтак рот... Лети під хмари, або вище... І то вже...

Горлиця розправила крила. Репяшок й незчувся, як опинився над ставком. Зі страху зажмурив праве око. Принишк. Горлиця чиркнула крилом блакитну хвильку й Репяшок опинився в холодній воді біля берега.

– Йой! Гину, – заволав на весь ставок. Спасайте мене. Можу вмерти...

Саме в цей час дика качка Лиска своїх каченят купала, аби ті охайними зростали. Почула голос Репяшка, підпливла ближче.

– Ти як опинився у ставку?

– Хлюпавко! – надувся Репяшок, – спасай мене швидше... Інакше твоїх качат на ставку не буде... Я такий, що задумав, те зроблю...

Лиска посміхнулася. Лунко вдарила крильми. Репяшок в густому очереті спинився. Лупає очицями навкруги, слова не може мовити.

– У нашому очереті біднятко, – сказали кілька головастих пуголовків, що саме зібралися на урок плавання.

Репяшок весь мокрий, голодний, ледь чутно мовив:

– Прийшов до вас, аби чемним бути... Як мені таким стати? Може хтось дасть добру і мудру пораду?

В ставку тихо про щось гомонів очерет.

Джерело: Мельник В. Г. Репяшок / В. Г. Мельник // Народження дива : [казки] / В. Г. Мельник. Чернівці, 2004. – С. 19-22.