Назад

Екскурсія в зоопарк



Екскурсія в зоопарк

Оповідання

Цінь-Цвірінь жив тепер на горищі старої комори.

Надходили дні, коли йому ставало особливо привільно. Незабаром на колгоспному току виростуть гори запахущого зерна, і він розкошуватиме досхочу, наїдаючись на цілий рік.

На світанні він прокидався у м'якому гнізді і вітав бадьорим посвистом усіх сіроперих родичів. А потім летів будити Славка. Шлях той був недалекий — тільки річку перелетіти.

Річка вмивала берег і примовляла до нього:

— Тобі б тільки спати та й спати, а сонечко, глянь, он уже давно встало. Прокидайся, сплюх!

Берег сонно зітхав і наїжачувався зарошеними травинками.

— А ось і наш Цінь-Цвірінь, — радо казала річка, забачивши вгорі сіру співучу цятку.— Напийся свіжої водиці.

Хоч Цінь-Цвірінь і досі не вивчив її мови, та все одно вгадував, до чого вона його припрошує. Сідав край берега і смакував свіжою водою. А коли напивався вволю — дякував річці дзвінкою піснею про літо, сонце і прозорий уранішній туманець.

Маленькі хвильки починали танцювати на воді, вискакували на берег і, мов цуценята, лащилися до розвеселеного співуна.

Скінчивши пісню, Цінь-Цвірінь спохоплювався:

— Ой, а мені ж Славка будити!

Біля подвір'я він зустрічав Славкового батька, що йшов на роботу.

— О, наш будимир уже тут, — казав той і привітно махав горобчикові рукою.

А Цінь-Цвірінь сідав на підвіконня Славкової кімнати і заводив ранкову пісню:

Вже ромашки встали,

Чорнобривці встали —

Й ти вставай…

На подушку до Славка стрибав сонячний зайчик і танцював у нього перед очима. Славко мружився і намагавсь упіймати його руками, але зайчик був спритний і невловний. Він легко вистрибував з рук.

— Недарма тато казав, що я такий спритний, як ведмідь до горобців, — сміючись мовить Славко Ціню-Цвіріню.

А він, хоч і не розуміє, про що Славко говорить, але при слові «горобців» гордо запишався, начеб його у кіно показують, а потім змовницьки підморгнув хлопцеві. Страх як любить Цінь-Цвірінь йому підморгувати!

Коли Славко снідав, Цінь-Цвірінь заглядав до нього в тарілку. Якщо в ній була манна каша, горобчик відкривав дзьоба й вимогливо дивився на Славка. Хлопець підносив йому ложку, і Цінь-Цвірінь з поважним виглядом скльовував кашу. Відколи він потоваришував зі Славком, вона стала його улюбленою стравою.

Сьогодні Славко знову частував горобчика манною кашею. А коли тарілка випорожніла, сказав:

— Нас везуть у зоопарк. Він далеко у місті. Не знаю, чи брати тебе з собою... Тобі, мабуть, там нецікаво буде.

Цінь-Цвірінь уважно на нього подивився. Хотів зрозуміти, про що Славко говорить. І хлопець на мигах став йому пояснювати. Горобчик радісно закивав головою.

...І ось сільський автобус уже спинився в місті біля зоопарку.

Слони, бегемоти, ведмеді, мавпи, олені, удави, вовки, орли, леви, пантери, тигри, зебри, папуги — стільки звірів можна побачити лиш у кіно.

Славко ходить разом з усіма алеями зоопарку і захоплюється. А на плечі в нього сидить присмирнілий Цінь-Цвірінь. Він дуже здивований, бо досі не знав, що на світі існує стільки різних звірів. І йому аж прикро стало, що Славко зовсім забув про нього.

Аж увечері, натомившись після ходіння по зоопарку, поверталися в село. Навперебій розповідали, що кому найбільше запам'яталося.

Я й не знав, що слони такі розумні!..

А ведмеді на малюнках трохи не такі...

А вовки зовсім і не схожі на хижаків — просто звичайні собаки...

— А папуги кричать так, наче вони застуджені... Цінь-Цвірінь на плечі у Славка журно мовчав і незмигно дивився у вікно. Нарешті Славко згадав про нього і спитав:

— Чом це ти такий невеселий? Не сподобалося в зоопарку? Горобчик зрадів, що Славко нарешті заговорив з ним, витяг шию і смикнув хлопця дзьобом за вухо. Славко допитливо зиркнув на нього:

— Ти, мабуть, чимось незадоволений? Цінь-Цвірінь мовчав, але Славко все збагнув.

— Ти в мене теж красивий і дивний птах. І тебе також можна показувати всім-всім у зоопарку.

Горобчик хоч і не зрозумів, про що мовить Славко, але йому дуже сподобався тон, яким були сказані ці слова. Цінь-Цвірінь знав, що таким тоном говорять тільки щось дуже хороше.

Місто було давно позаду. Автобус мчав по вечірньому шосе. Повз нього з натужним гуркотом прокочувалися вантажівки, пролітали легкові автомашини, мотоцикли.

Водій у кабіні почав щось насвистувати, й до нього відразу ж озвався Цінь-Цвірінь. Він заспівав про те, як добре мати вірних друзів, як прекрасно їх розуміти.

Всі задоволено слухали його. І всі раділи, що у Славка є такий незвичайний товариш. З таким веселим ім'ям — Цінь-Цвірінь.

Джерело : Слабошпицький Михайло Федотович. Екскурсія в зоопарк [казка] / М. Слабошпицький // Славко й Жако : оповідання та казки / М. Слабошпицький . — Київ, 1985. — С. 11-15.