І в Ясочки є грядка!
Ранком сонце лине просто в хату, промені лягають на поріг.
Вийшла Яся у садок гуляти, де ще так недавно танув сніг.
А тепер - росте на гіллі листя, горобці веселі цвірінчать, і нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать.
Край паркану - що це роблять діти? Скільки сміху, галасу й турбот! Підійшла Ясюня подивитись:
- Це ж вони тут скопують город!
Сміх і галас:
- В мене будуть дині!
- В мене морква!
- В мене буряки!
А в того - гарбуз з смачним насінням, і в'юнкий горох, і огірки...
А Ясюня ще така маленька, наймолодша між усіх діток: чорні очка, личко рожевеньке і кругленька вся, як огірок.
Тягне Яся і собі лопатку,- ой, яка ж велика та важка!
- Буде в мене теж маленька грядка, як у всіх дітей із дитсадка!
І скопала грядку наша Яся, не відстала від усіх діток. їй, щоправда, допоміг Михасик, та Роман, та Лесь, та Ігорьок...
- Ну, мала, яке ж тобі насіння?
А мала й не знає: що саджать?
Посадити б їй солодкі дині, що під сонцем, як свинки, лежать? Чи червону моркву? Чи салату? Чи смачні зелені огірки? Чи капусту - потім шаткувати? Чи горошок, щоб зривать стручки?..
Узяла Ясюня по зернятку й буряків, і моркви, й те, і те...
Ой, і буде ж у Ясюні грядка, мабуть, краща, ніж у всіх дітей!
Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру. А весняне сонце лізе вгору і пече, й цілує дітвору.
Забіла Н. І в Ясочки є грядка! // Забіла Н. Веселий корабель. - К., 2004. - С. 19-20.