Як равлик бавився
Як равлик бавився
Жив собі равлик. Маленький-маленький равлик. І завжди він щось видумував.
Якось знайшов той равлик у лісі велику порожню равликову хатку. Знайшов і дуже зрадів:
- Оце мені пощастило! Зроблю собі з хатки автобус і возитиму в ньому жучків. Це буде найкращий автобус у лісі.
Припасував равлик до порожньої хатки колеса, немов до справжнього автобуса, пофарбував червоною та білою фарбами, з обох боків віконця повирізував, а ззаду написав номер. І справді, вийшов найкращий автобус у лісі.
Зраділи цьому всі равлики. Навіть були такі, що просились водити новенький автобус.
- Ні! – сказав равлик-витівник. – Якщо хочете, то можете вдавати з себе станції.
- А це непогана думка! – зраділи равлики й одразу ж розповзлися по лісі. Поставали далеченько один від одного й узялися до роботи. Один вивів напис: «Комашів» і поставив перед станцією кондитерську. Два інші назбирали багато іграшок і розмістилися один на горі, другий під горою. Перший назвав свою станцію «Горішня іграшкова», а другий – «Долішня іграшкова».
Найменшого равлика призначили кондуктором. Небавом біля автобуса зібрався натовп. І коли всі розмістилися, найменший равлик загукав: - Їдемо!
Жучки вмостилися біля вікон і нетерпляче чекали, коли вже нарешті поїдуть. Але автобус стояв мов укопаний.
- Чому ж ми не їдемо? – дивувалися жучки. – Чому стоїмо?
- Мабуть, бензину нема… - раяли між собою.
- То чого ж береться нас возити, коли не може? – обурювалися гуртом. - Давайте вийдемо. Не сидіти ж нам тут… - і повиходили.
- Чому стоїш, равлику? Навіщо обдурив нас? – нарікали вони.
- Я стою?! – здивувався равлик. – Та я ж їду з найбільшою швидкістю! Ви лишень придивіться!
Жучки добре придивилися. А й справді! Автобус їхав. Але так повільно, що важко було помітити.
Жучки ляснули собі по лобі: - Ну й диваки ж ми! Хіба не знали, що равлик їхатиме тільки з равликовою швидкістю, навіть коли припне до себе автобус? – І попрямували до станцій «Равликове», «Комашів», «Горішньої» і «Долішньої іграшкової» пішки. Там купили цукерок дітям, газованої води та різних іграшок. І всі були задоволені.
В автобусі лишився найменший равлик. І досі працює він кондуктором. Продає і перевіряє квитки. Хоча пасажирів у нього нема. Проте равлик вдає, наче має багато пасажирів, і кожну хвилину вигукує:
- Виходьте, будь ласка, зупинка!.. – і уявляє, що всі виходять. А небавом знову гукає: - Заходьте! Їдемо!... і – знову продає квитки, і тішиться зі своєї забави.
Якщо вам колись пощастить знайти порожню равликову хатку, то уважно придивіться до неї, чи, бува, не сидить там маленький равлик і не продає квитки.
Купіть собі один. Равлик дуже зрадіє.
Джерело: Секора Ондржей. Як равлик бавився / О. Секора // Сім казок / О. Секора ; мал. О. Секора ; пер. з чес. Б. Янчук. – Київ, 1967. – С. 3-6.