Про двох цапків
ПРО ДВОХ ЦАПКІВ3 одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний і собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлися посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилось на тому, що обидва в воду попадали і потопились.
Джерело: Коцюбинський М. Про двох цапків / М. Коцюбинський // Жовтеня. – 1938. - № 11. – С. 14.
А дві кізочки - то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці З одного боку стежечки глибокий рів а з другого - висока та крута гора. Розминутись ніяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали - подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулася до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала й пішла собі.
Джерело: Коцюбинський М. Дві кізочки / М. Коцюбинський // Жовтеня. – 1938. - № 11. – С. 14.