Back

Олівець-малювець



                                    Олівець-малювець


Взяла Яся олівець,

Олівець-малювець.

Сіла Яся на стілець,

Розгорнула папірець,



Треба тут намалювати

Отаку здорову хату,

віка, дах, димар на нім,

з димаря – великий дім.

 

Ось травичка, ось доріжка…

Ось дитинка – ручки, ніжки,

носик, ротик, голова,

і волосся, як трава.


Ось на небі сяє сонце.

Довгі промені ясні.

А в сторонці під віконцем

Квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка,

А на ніжках черевички,

Ще їй кошика зроби

Піде ляля по гриби.


Ліс такий густий, кошлатий,

І дерев ц нім багато:

Все ялинки та дубки, –

Як щітки стирчать  гілки.

 

А під кожним, під дубочком

Два грибочка, три грибочка,

Ось чотири,

Ось і п’ять…

Вже нема де малювать.

 

Враз на сонце, як примара

Налетіла чорна хмара,

Чорна, чорна, наче дим…

Ось і блискавка і грім!

І полився з хмари дощик

На грибочки, на дубочки,

На ялинку, на хатину,

На малесеньку дитинку,

На волоссячко, на кошик

Ллється дощик, дощик, дощик,

Ллється швидко, швидко, швидко…

І нічого вже не видко.

 

– Що ж ти, Яся, наробила?

Зачорнила весь папір.

І протерла, і продерла,

І пробила аж до дір.

 

Яся каже: – Ай-ай-ай!

Яся каже: – Це не я!

Це такий вже олівець,

Олівець-малювець.

 

Джерело: Забіла Наталя. Олівець-малювець / Н. Л. Забіла ; мал. Б. Крюкова. - [Х. ; Одеса] : Дитвидав, [1935]. - [11] с. : іл.