«Тішся, дитино, поки ще маленька…»
«Тішся, дитино, поки ще маленька…» 
Тішся, дитино, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, –
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принесла
Тую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала?
Їй не страшні були дикі простори,
Скелі і хвилі морські,
Перелітала найвищії гори, –
Мала крильцята прудкі.
Так твоя думка швиденько полине,
Тільки їй волю даси,
І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого, –
Тая росиця цілюща-живуща
Буде живити його.
Хай же та мрія із думкою вкупці
Лине в незнані світа, –
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
Джерело: Українка Леся. «Тішся, дитино, поки ще маленька…» / Леся Українка // На крилах пісень : поезії / Леся Українка ; передм. Д. Павличка; підгот. текстів та відтворення худож. оформ. Л. Гуцало ; післяслово, упоряд. витягів з листів та спогадів Л. Мірошниченко. – Київ, 1994. – С. 111-112.