Літній ранок
Літній ранок
Джмелі спросоння — буц! —
лобами!
Попадали, ревуть в траві.
І задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані
До проса випливло з води,
Де на пташинім щебетанні
Тинявся малиновий дим.
Лиш сонях спав, хоча й не мусив,
І ось за те, аби він знав,
Важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.
У картузах із парусини
Комбайн комбайнові гукав:
— То що ж косить?
Воно — все синє!
Де льон? Де небо? Де ріка?
Джерело: Вінграновський Микола Степанович. Літній ранок : вірш // У Неквапи білі лапи : оповідання та вірші / М. Вінграновський ; худож. П. Гулин, Н. Кирилова. – Київ, 1989. – С. 25.