Back

Ведмежий суд



                  Ведмежий суд

 

Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки.
—  Як можна гріх такий зробить!
Воно було б зовсім не диво,
Коли б він їв собі м'ясиво,—
Ведмідь сердито став ревіть.
—  А то він сіно їв! — Вовки завили.
Віл щось почав був говорить,
Да судді річ його з починку перебили.
Бо він ситенький був. І так опреділили,
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попелястий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи — його четвертувать
І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці оддать».

Джерело:  Гребінка Євген. Ведмежий суд / Є. Гребінка // Школяр Денис / Є. Гребінка. – Київ, 1981. – С. 6-7.