Back

Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку



М. Трублаїні. "Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку". ОбкладинкаУ гірському глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру плавав великий білий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом.

Одного разу зустрів лебідь рибку і хотів її з’їсти. Стала срібляста рибка проситися:
- Не їж  мене,  лебедю, красеню білокрилий, велетню чорнодзьобий!

Сказав тоді лебідь:
- Дістань мені черевички, бо лапи мої у воді мерзнуть. Дістанеш, тоді я тебе не їстиму. Не дістанеш – з’їм.

Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно спустилася, ніде черевичків для лебедя не знайшла. Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач жаба–скрекотушка і питає:
- Рибко срібляста , чого ти плачеш?

Розповіла рибка жабці про своє горе.

- Я тобі допоможу, - сказала зелена жаба, - підожди мене тут.

Залишила рибку між очеретами, а сама на берег виплигнула і заквакала: «Ква-ква, ква-ква, ква-ква!»

Почув це горобчик–молодчик, що сидів на високій вербі, і у відповідь зацвірінчав: «Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь!»

Розповіла жаба горобчикові про біду сріблястої рибки і попросила допомогти дістати черевички.

Полетів тоді горобчик–молодчик в садок, де гуляла маленька дівчинка Наталочка.

Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з’їсти, швиденько принесла горобчикові свої червоненькі черевички і наказала: «Лети швидше, швидше, щоб рибку врятувати!»

Горобчик – молодчик полетів і оддав черевички зеленій жабці–скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.
Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві сподобалися, і він пообіцяв тую рибку сріблясту не чіпати.
Переказала свою подяку срібляста рибка жабці–скрекотушці. Жабка – горобчикові–молодчикові. А горобчик – Наталочці.

Трублаїні М. Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку. - К., 1976.