Не будь козою
Автор:
Воронько, Платон Микитович
Не будь козою
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! –
Кричить коза. –
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
У радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.
Джерело: Воронько Платон. Не будь козою / П. Воронько // Ніколи не хвались : вірші / П. Воронько. – Київ, 1986. – С. 12.