Back

Жар-Птиця



           ЖАР-ПТИЦЯ

Сусідка моя чарівниця

годувала надвечір родзинками

у клітці золоту Жар-птицю

з очима-намистинками.

 

І як воно трапилось хто його зна

та тільки дверцят не замкнула вона.

Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,

і враз освітилась казково столиця.

 

Дорослим і дітям

яснішали лиця:

«Як хороше жити

під сонцем Жар-птиці!»

 

І тільки ота трьохсотлітня ґава,

яка себе називала Павою

(старезна, без ока, та ще й кульгава),

знайшла Жар-птицю

                       непристойно яскравою.

Зчинила люту стрекотняву:

«Вона яскра-яскра-яскра-а-ва!

Ганьба! Таку чужу нескромну птицю

тримать годиться

тільки в клітці!»

Вже третій день нема Жар-птиці.

І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте. Її нема,

бо розумієте? зима.

Жар-птиця ж птаха екзотична,

південна, до снігів незвична.

Ну, от і простудилась трішки.

Лежить вона терпляче в ліжку,

п’є молоко, клює родзинки,

чита «Барвінок» і «Мурзилку».

Пішли на лад у неї справи.

І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам,

на новорічну радість нам!

     Джерело: Жиленко Ірина. Жар-птиця / І. Жиленко // Казки буфетного гнома / І. Жиленко. – Київ, 1985. – С. 7-8.