Back

Гном у буфеті



    ГНОМ У БУФЕТІ

Ти знаєш, у нашому домі,

в старому буфеті, давно

живе мій добрий знайомий –

старенький буфетний гном.

 

Він знав ще дідуся хлоп’ям,

а маму – малим дівчатком,

гукав пустунам: «Ай-яй!»,

Слухняним давав шоколадки.

 

Замкнувши буфет на гачок,

золотить на свята сервізи.

Багріє його ковпачок

за склом серед вазочок різних.

 

Він любить какао пить,

смоктати м’ятні гостинці.

Так довго і солодко спить

в старій музикальній скриньці.

 

Навчився він чемних манер

в одної маркізи з фарфору.

Сказала маркіза: – Тепер

дружити із вами не сором.

 

Ви просто – франтом, хоча

втягніть у петлицю троянду.

І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом
.

 

Століття, і друге, і третє, –

прислухайся! – чуєш? – завжди

клопочеться гном у буфеті,

бормоче, зітха, шарудить.

 

І тупа, і плямка в куточку,

і дзвонить в буфетні шибки.

І в довгі засніжені ночі

нашіптує дітям казки.

Джерело: Жиленко Ірина. Гном у буфеті / І. Жиленко // Казки буфетного гнома : вірші та казки / І. Жиленко. – Київ, 1985. – С. 18.