«Лежимо на дні трави…»
Лежимо на дні трави
голова до голови.
А тим часом Бог працює,
засукавши рукави.
З неба кіптяву змива,
в полі жито полива.
Як веселика, веселку
випускає з рукава.
У траві лежить сачок.
У ріці висить гачок.
Залітає в Боже око,
мов піщинка, літачок.
Лежимо, і дай нам Бог
ні печалей, ні тривог,
ані зради не зазнати
в цій траві, одній на двох.
З поля дощ іде над ліс –
наче плаче хто навскіс.
А ніде ні сліз не видно,
ані приводу для сліз.
А трава – така густа,
що долоні і вуста
ледве тягнуться крізь неї
від колиски до хреста.
Кичинський А. «Лежимо на дні трави…» / А. Кичинський // Срібна голка і нить золота. - Херсон, 2010. - С. 158.