Назад

Бичок-дивачок



        Бичок-дивачок

З’ївши сіно й бурячок,

Як звеліла мати,

Перший раз малий бичок

Сам пішов гуляти.

 

Ось травичка, маки ось.

 Див навкруг – чимало.

 І… чудне побачив щось!

Ну, аж страшно стало.

 

На одній стоїть нозі,

У броню закуте,

У червонім картузі…

Що ж це може бути?

 

Став красунчик і завмер.

Трав не бачить, маку…

Сам не зчувся як задер

Хвостик з переляку.

 

Вмить привиділось йому,

Що воно з рогами…

Промичав од страху: «Му-у!»

І – назад, до мами!

 

– Не піду я сам ні в ліс,

Ні на той горбочок!...

– Дивачок! То просто зріс

Мухомор-грибочок!

     Джерело: Олійник С. І. Бичок-дивачок / С. І. Олійник // Весела книжечка : вірші / С. І. Олійник. — Одеса, 2013. — С. 19-20.