Вже неминуче буде сніг
Вже неминуче буде сніг
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.
За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє …
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними.
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Джерело: Вінграновський Микола Степанович. Вже неминуче буде сніг : вірш / М. С. Вінграновський // Літній ранок : вірші / М. С. Вінграновський ; худож. А. Мільковицький. – Київ, 1976. – С. 11.