Лесик вже не боягуз!
.jpg)
Лесик вже не боягуз!
Тротуаром бігти зовсім не страшно. А от на розі...
Бач, який величезний грузовик пирхає, — такого Лесик зроду не бачив! А за ним автобус... Ні, не перейде Лесик вулицю, нізащо не перейде...
А вдома ж — хвора бабуня. І їй дихати важко!
Лесик кидається слідом за високою тьотею в окулярах. Мабуть, така поважна тьотя вміє переходити вулицю, і з нею Лесик не пропаде.
Тьотя в окулярах помічає Лесика.
— Куди ти, хлопчику? Ти, напевне, від мами втік?
— Ні, — крутить головою Лесик. — Я не від мами. Я в садок.
— А де ти живеш? — строго питає тьотя і хоче взяти Лесика за руку.
Лесик виривається і щосили мчить уперед. Тьотя, блискаючи окулярами, щось гукає йому вслід, та Лесик уже далеко.
Аж ось і гратчаста огорожа. Лесик навіть голову в плечі втягає. Може ж таки собака його не помітить? Але собака помічає і так люто гарчить, як ніколи. Навіть паща в нього сьогодні якась більша й зубатіша.
І все-таки Лесик проходить! Червоний і задиханий прибігає він до свого дитячого садка. Йому назустріч виходить Надія Іванівна. Лесик кидається до неї з голосним плачем.
— Що ти, Лесику? Чому плачеш? — стурбовано питає Надія Іванівна і бере Лесика на руки. — А де ж бабуня?
Лесик, голосно схлипуючи, розповідає, яка біда сталася з бабунею.
Тоді Надія Іванівна відразу ж стала дзвонити по телефону в швидку допомогу і викликала до бабуні лікаря. І ще вона подзвонила на фабрику до Лесикової мами.
— Ну от, зараз до бабуні приїде лікар і їй допоможе. І мама прийде додому, —втішала вона Лесика. — А тепер мий хутчіш руки, снідатимеш.
Увечері Надія Іванівна сама одвела Лесика додому. Бабуня вже не стогнала, бо їй стало краще, і дуже дякувала Надії Іванівні, що вона прислала лікаря. І мама дякувала. А Надія Іванівна сказала:
— Ви не мені дякуйте, а оцьому сміливому хлопчині. — І показала на Лесика. — Він молодчина!
Бабуня поглянула на . Лесика і посміхнулася. А Лесик відразу випустив з рук хвостик маминого плаття, за який він звик триматися, і гордо підняв голову.
Він тепер уже не боягуз, а — молодчина!
Джерело: Письменна Лариса. Лесик вже не боягуз // Павлик-Равлик / Л. Письменна. — Київ, 1959. — С. 9-11.