Її подругою стала скрипка

     Світ звуків оточує нас ще змалечку. Живучи в ньому, ми не відчуваємо нічого дивного. Та прислухайтесь до співу пташки, шуму дощу. Скрізь можна почути голос музики і краси. І як приємно поринути у хвилі прекрасного, беручи до рук скрипку чи флейту. Відчути себе частиною того прекрасного.
    У дитячій школі мистецтв імені Стефана Турчака, названої так на честь відомого українського диригента, панує вічна гармонія не тільки звуків, а й кольору, пластики рухів. Багато хто з вас мріє навчитися грати на скрипці чи фортепіано. І можливо саме тут ти зможеш здійснити свою мрію.
    У школі вирує життя. Майже щотижня в концертному залі проводяться творчі звіти відділів, приїжджають відомі музиканти, актори. Діти пробують себе в ролі виконавців на сцені.
    Звичайно ж, не всі учні прийшли сюди за власним бажанням. Багатьох просто привели батьки.
    Сама випускниця цієї школи, я завдяки ній доторкнулась до чогось непізнаного, невідомого моїй душі, розширила своє світобачення. І все це завдяки дорогій вчительці Олені Петрівні Мазур. Вона дійсно стала для мене рідною людиною.
    Наш клас в Олени Петрівни - ніби одна родина. Кожен може прийти до неї зі своїми проблемами, розповісти про те що хвилює, і просто - поділитись радістю. Я вдячна безмежно їй за те, що вона показала мені не пізнаний до цього світ.
    Багато хто з нас продовжить свій життєвий шлях разом з музикою. І наша українська культура поповниться новими талантами. До речі, відома співачка Ірина Білик, закінчила саме цю музичну школу (тоді, ще №18).
    Для багатьох школа стала рідною домівкою. За сім років навчання, в тебе з'являється море друзів. І ти більше не відчуваєш себе одинаком у цьому світі.
    Фахівці певні, що музична освіта, яка дається у нас на Україні або в Росії, краща, ніж, наприклад, в Канаді. Отже, якщо бажаєш поєднати себе і музику, поспішай дізнатись про неї якомога більше у школі мистецтв імені Стефана Турчака.

До початку розділу
До сторінки Державної бібліотеки України для дітей