Історія рушника з бабусиної скрині!
Час плине швидко, разом із ним змінюються наші смаки, вподобання. Але ніщо і ніколи не замінить і не змінить красу вишиваних речей, зокрема рушників. На фото — вишиваний рушничок, якому майже 100 років. Довгенько він пролежав у скрині. Одного дня подруга віддала нам цей вишиваний рушничок, сказавши, можливо знадобиться для тематичних фотосесій. Видно, що рушник дуже давній, полотно жовте, проте, яка вишивка! Для мене все наше українське, вишиване, то найдорожче в світі, а тим більше вишитий він був невтомними руками прабабусі тієї самої подруги. Пролежав цей диво-рушничок у нас недовго. Для фотосесії використаний не був. Але одного дня, роздумуючи, що ж то таке креативне придумати для донечки, мені прийшла чудова ідея, і як результат — ми маємо і ще одну диво-красу, вишивану українську красу. Чарівна сукня для донечки, дуже вдало доповнила нашу невеличку колекцію всіляких неординарних сукенок, чим дуже порадувала Меланію. Цією радістю ділимося з вами! Щиро вдячні нашій подрузі за такий подарунок — він безцінний: чим річ давніша, тим унікальніша. Тому, не варто викидати автентичні речі через те, що вони вже старі й не мають того презентабельно вигляду, вони мають найцінніше — неповторну вишивану українську історію, пронесену через роки від прабабусі до бабусі, від бабусі до мами, від мами до донечки…
Тетяна Шурко, смт Володимирець, Рівненська обл.
