|
Стисла біографічна довідка |
Матеріали з Інтернету:
Жук Михайло Іванович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Жук_Михайло_Іванович (дата звернення: 23.02.2023). — Назва з екрана.
Жук Михайло Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=18290 (дата звернення: 23.02.2023). — Назва з екрана.
Жук Михайло Іванович [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=13314 (дата звернення: 23.02.2023). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей
Максим’юк Т. З Україніки Причорномор’я / Т. Максим’юк. — Одеса : Маяк, 2008. — 263 с. : портр. — [С. 114-116].
Самі про себе = About themselves : автобіогр. укр. митців 1920-х років / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України ; упоряд., [передм.] Р. Мовчан. — Київ : КЛІО, 2015. — 638 с. : іл., фотоіл., портр. — [С.206-216].
Силин О. Народ мій є! Народ мій завжди буде! / О. Силин ; упоряд. С. Бакута. — Київ : Кобза, 2003. — 463 с. : іл., портр. — [С. 110-115]. |
|
Бібліографія |
У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:
Книги
Франко І. Королик і Ведмідь : казка / І. Франко ; мал. П. Лапіна ; обгортка худож. М. Жука. — Київ : Вид-во т-ва «Вернигора», 1917. — 16 с. : іл.
Жук М. Казки / М. Жук. — [Чернігів] : [Вид. Губнаросвіти Черніговщини], [1920]. — 84 с. : іл., портр.
Жук М. Зайчик / М. Жук. — [Б. м.], [1923?]. — [16] с. : іл., ноти. — Пр. з автогр. — 10 пр.
Жук М. Дрімайлики : Малайцям / М. Жук ; книжка гравір. авт. — Чернігів, 1923. — [16] с. : іл.
Жук М. Годинник : сценка-забава / М. Жук. — [Київ] : Держ. вид-во України, 1926. — [23] с. : ноти. — Вид. бібліогр.: с. 24. — Пр. з автогр.
Жук М. Прийшла зима / М. Жук. — [Харків ; Одеса] : Держ. вид-во України, [1927]. — [16] с. : іл. — Вид. бібліогр.: 3-тя с. обкл. |
|
Біографічна довідка |
Жук Михайло Іванович народився у м. Каховці в сім’ї робітника-маляра. З восьми років працював на сезонних роботах на Дніпрі: здирав кору з колод на плотах. У 9-річному віці він у місцевого майстра Меліхова фарбував паркани, підмальовував вивіски та образи, викреслював паркети на підлогах.
Навчався Михайло Жук у Києві у рисувальній школі М. Мурашка, студіював у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. У 1904 році митець закінчив Краківську академію мистецтв (майстерня С. Виспянського та Ю. Меггофера).
Перша персональна виставка М. Жука на батьківщині відбулася в Києві (1904) в залах міського музею (тепер — Національний музей).
Із Черніговим митця поєднувала багаторічна дружба з родиною Коцюбинських, М. Лисенком, М. Вороним, П. Тичиною. У Чернігові художник написав відомі портрети М. Коцюбинського та його сім’ї.
Портретна творчість М. Жука – цінний внесок у скарбницю рідної культури. Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, П. Куліш, В. Стефаник, М. Лисенко, М. Вороний, В. Кричевський, О. Новаківський, Г. Нарбут, О. Мурашко – образи дорогих йому людей. Портрети мають документальний характер, хоч і виконані з великою мірою узагальнення. У 1925 році художник створив серію портретних плакатів (майже 30) у техніці кольорової літографії, у 1932 – блискучу серію гравюрних портретів (із натури) українських письменників, своїх сучасників.
Високохудожні монументальні панно «Чорне і біле» (1912), «Казка» (1914), «Хризантеми» (1919) – вагомий внесок майстра у відродження українського декоративного мистецтва.
Велику увагу М.І. Жук приділяв оформленню дитячої книжки. На початку ХХ ст. в Україні він практично сам працював у цій галузі, паралельно створюючи віршовий текст і його графічну інтерпретацію. В царині української книжкової дитячої графіки він виявив високу мистецьку культуру, дав зразки неабиякого смаку в оформленні книг для малечі.
Особливої популярності набули збірки казок і оповідань «Ох» (1908), «Дітям України», «Казки» (1920), «Дрімайлики», «Пухирики» та ін.
М.І. Жук був різнобічним графіком, зробив вагомий внесок у становлення цього жанру в сучасному українському мистецтві.
Понад два десятиліття існував також і Жук-письменник.
У 1912 році у Чернігові надрукована збірка віршів «Співи землі». З прозових жанрів він писав психологічні етюди, стислі оповідання, новели. Письменник створив цілу низку п'єс, серед них «Легенда», «Плебейка».
М.І. Жук – автор першого українського вінка сонетів (1918).
Письменник залишив цінні спогади про М. Коцюбинського, І. Франка, М. Лисенка, І. Нечуя-Левицького, Лесю Українку.
У 1917 році М.І. Жуку присвоєно звання професора живопису.
З 1925 по 1964 роки митець мешкав в Одесі, був проректором Художнього інституту. Під його керівництвом почалося активне вивчення народного мистецтва. У 1928 році з ініціативи професора М.І. Жука на архітектурному факультеті було відкрито відділ майоліки, який з часом перетворився у керамічний факультет.
В останні роки життя художник віддавав перевагу літературній діяльності: писав спогади, вірші, в яких почесне місце було відведено Одесі. Мистецькі твори М.І. Жука експонувались в Україні та за кордоном. Він брав участь у першій виставці філії Асоціації художників Червоної України в Херсоні.
Помер Михайло Іванович Жук в Одесі у 1964 році. |