|
Стисла біографічна довідка |
Матеріали з Інтернету:
Асадчева Т.Іван Їжакевич [Електронний ресурс] : останній із могікан в українському іконописі / Т. Асадчева // Вечірній Київ : [вебсайт]. — Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/48562/ (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Гунько О.Іван Їжакевич [Електронний ресурс] : сад українського модерну / О. Гунько // Наша парафія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://parafia.org.ua/SUM/biblio/творці/іван-їжакевич/ (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Їжакевич Іван Сидорович[Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Їжакевич_Іван_Сидорович (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Їжакевич Іван Сидорович[Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12952 (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Костюченко А.Майстер живопису Іван Їжакевич [Електронний ресурс] / А. Костюченко // Посестри. Українська і польська література : [вебсайт]. — Режим доступу: https://posestry.eu/zhurnal/no-18/statya/mayster-zhivopisu-ivan-izhakevich (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Рудяченко О.Іван Їжакевич [Електронний ресурс] : 1. Під зірками, народженими Богородицею / О. Рудяченко // Укрінформ : [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2857088-ivan-izakevic-1-pid-zirkami-narodzenimi-bogorodiceu.html (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Рудяченко О.Іван Їжакевич [Електронний ресурс] : 2. Нестор-живописець від української ідеї / О. Рудяченко // Укрінформ : [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2858069-ivan-izakevic-2-nestorzivopisec-vid-ukrainskoi-idei.html (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
«Художник Іван Їжакевич: ... хочу бути корисним Лаврі»[Електронний ресурс] // Музейний простір : [вебсайт]. — Режим доступу: http://prostir.museum/ua/post/32995 (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
Черкаська Г.Художник епохи Іван Їжакевич [Електронний ресурс] / Г. Черкаська // UAModna : [вебсайт]. — Режим доступу: http://www.uamodna.com/articles/hudozhnyk-epohy-ivan-yizhakevych/ (дата звернення: 21.07.2023). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей:
Видатні постаті в історії України ХХ ст.: корот. біогр. нариси / В. Гусєв [та ін.]. –– Київ : Вища школа, 2011. –– 391 с. [С. 158-161].
Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності : [підручник] / Київський національний університ ; за ред. А. Коцура, Н. Терес. –– Київ : Книги – ХХІ, 2007. –– 464 с. [С. 278-281].
Марголіна І. Оповиті серпанком забуття : живопис укр. худож. у Кирилів. церкві / І. Марголіна ; гол. ред. С. Головко ; дизайн О. Григора. –– Київ : Либідь, 2015. –– 142, [1] c. : фотоіл., репрод. [С. 178-181].
Попельницька О. Сто великих діячів культури України / О. Попельницька, М. Оксенич. –– Київ : Арій, 2010. –– 463 с. : фотоіл., портр. –– (100 великих). –– Бібліогр.: с. 456-460. [С. 178-181].
Цуріка Л. Їжакевич-Коновалюк: історія лаврського тандему / Л. Цуріка. — Київ : АВІАЗ, 2012. –– 83 с. : фотоіл.
Шаров І.Художники України: 100 видатних імен / І. Шаров. –– Київ : АртЕк, 2007. –– 479 с. : портр. [С. 378-381].
|
|
Бібліографія |
У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:
Книги
Українка Леся. Лісова пісня : драма-феєрія в 3 д. / Л. Косач ; іл.. І. Їжакевича ; опр. і форзац В. Гагенмейстера. –– Харків ; Київ : Держ. літ. вид-во, 1937 (Харків : Друкарня ім. М. В. Фрунзе). –– 145 с. : іл., ноти.
Шевченко Т. Кобзар : повна зб. поезій : до 125-річчя з дня народж. / Т. Шевченко ; АН УРСР, Інститут української літератури ім Т. Г. Шевченка ; редкол. О. Є. Корнійчук [та ін.] ; іл. І. Їжакевича. –– Вид. ювіл., 1814-1939. –– Київ : Держ. літ. вид-во, 1939. –– 749 с. : іл.
Періодичні видання
Журнал «Жовтеня»
«Перебендя» : [репродукція картини] І. Їжакевича // Жовтеня. –– 1939. –– № 3. |
|
Біографічна довідка |
Їжакевич Іван Сидорович народився у 1864 році в с. Вишнопіль на Черкащині. Його батьки – Сидір Іларіонович та Марія Оксентіївна – були бідними селянами, тож не мали змоги дати освіту своїм дітям. Іванові ж дуже хотілося вчитися та малювати, тому самостійно навчився читати та писати.
Коли хлопцеві виповнилося 10 років, він поїхав до Києва з мрією вивчитися на художника. Щоб мати якісь засоби до існування і хоч трохи долучитися до навчання, Іван влаштувався служити посошником (носити посох при богослужінні) у архієрея при монастирі. У 15 років, витримавши конкурс, Іван вступив до іконописної школи при Києво-Печерській лаврі. Два роки він старанно виконував усі завдання, не відмовлявся від жодної роботи, із захопленням малював з натури усе, що потрапляло на очі.
Намалювавши перед дзеркалом автопортрет, Їжакевич наважився піти з ним до Миколи Мурашка. В роботі юного художника Мурашко помітив іскри таланту, але, дізнавшись про бідність, поцікавився, хто ж буде платити за навчання. У цей час М. Мурашка покликали у терміновій справі, а Іван кинувся змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Повернувшись, Мурашко був вражений художньою вправністю та швидкістю роботи його нового знайомого. Він запропонував хлопцеві працювати помічником. У школі Їжакевич швидко став одним із кращих учнів. За пропозицією М. Врубеля й А. Прахова упродовж двох років (1882–1884), не залишаючи навчання, І. Їжакевич брав участь у реставрації фресок ХІІ століття в Кирилівському монастирі.
На початку 1884 року юнак поїхав до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. Спізнившись на чотири години на екзамен, Іван Їжакевич два місяці клопотав про дозвіл додатково скласти іспити й таки став вільним слухачем Академії. За успіхи у навчанні його неодноразово нагороджували срібними медалями.
Через матеріальнускруту Їжакевич залишив Академію. Здобувши звання вчителя малювання середньої школи, він почав самостійне творче життя. Незабаром до Івана Сидоровича прийшла популярність художника-ілюстратора журналів.
1910 року разом із Фотієм Красицьким взяв участь у випуску плакату з портретом і біографією Тараса Шевченка.
Розписуючи 1911 церкву святого Георгія на місці Берестецької битви 1651, відвідав Почаївську лавру на Тернопільщині. Оздоблення пам'ятника-музею в Пляшевій тривало до середини 1914 року – перервала Перша світова війна.
У часи війни Їжакевич ілюстрував україномовний «Буквар», написав кілька п’єс із сільського життя – «Гречаники», «Стара школа», підібрав музичний супровід.
У 1919 році в Києві Їжакевич брав активну участь у створенні Першої Професійної Спілки художників. Працював у книжковій графіці, монументальному живописі (розписав Борисоглібську церкву, Успенський собор Києво-Печерської лаври), писав портрети та пейзажі. Продовжував створювати ілюстрації до «Кобзаря», написав низку робіт, присвячених життю Тараса Шевченка.
До 1936 року виконував замовлення для геологічного музею Академії наук України; створив більше дюжини тематичних панно – історія Землі, для будинку-музею Шевченка в Києві малював картини «Гайдамаки в Умані», «Перебендя», «Зустріч Т. Шевченка з сестрою Яриною», «Похорон Шевченка» та одну з найкращих – «Мені тринадцятий минало».
На початку 1930-х Їжакевич повернувся до ілюстрування літературних творів; виступив як ілюстратор «Кобзаря» Т. Шевченка, творів М. Гоголя, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Г. Квітки-Основ’яненка, роману Івана Ле «Наливайко».
До ювілейного видання «Кобзаря» створив біля 30 малюнків, він наче підвів підсумок свого життєвого досвіду. Ілюстрації до «Кобзаря» стали вершиною творчого злету майстра. Уся шевченкіана художника складалася з 200 творів.
Друга світова війна поруйнувала плани художника; однак він не покинув Київ, митець продовжив роботу над «Енеїдою» Котляревського.
Скромна, добра, душевна людина мешкала на Куренівці (вул. Садовського, 3а). Дивлячись на нього, не можна було повірити, що Іван Їжакевич створив понад двадцять тисяч робіт, останню картину розпочав за тиждень до смерті.
Художник помер у 1962 році, на другий день після свого 98-ліття. |