Буковинська говірка – південно-західний форпост української мови
Після вдалого старту у березні гуцульським діалектом із письменником Василем Карп’юком естафету мовно-говіркового проєкту «Нє то нє – цілюй конє» підхопили буковинські говірки. У черговому засіданні клубу взяла участь наукова співробітниця відділу діалектології Інституту української мови Людмила Ярославівна Колєснік.
Людмила Ярославівна майже все своє професійне життя займається вивченням буковинського та покутського діалектів. Та й сама вона родом із західного регіону, а саме з Чернівців. Тож не лише наукова діяльність, а й рідний край наповнили її винятковими знаннями про діалект Буковини. Пані Людмила вважає буковинську говірку південно-західним форпостом української мови.
Цікавий виступ викликав у дітей живий інтерес. Вони дізналися, що історично Україна була територіально значно більшою й простягалася далеко за сучасні її кордони. Це доводять діалекти різних регіонів. Перейнялися діти розповіддю про заборону української мови та намагання її знищити у різні часи нашої історії. Почули, як звучить буковинська говірка із вуст носія, яку пані Людмила записала під час етнографічних розвідок та задля збереження діалекту регіону.
Наприкінці зустрічі на всіх чекав пізнавальний інтерактив, у якому діти називали предмети вжитку, їжу, квіти звичними «іменами» і дізнавалися, як їх іменують у південно-західному регіоні, на Буковині. Тож до подорожі Буковиною читачі НБУ для дітей готові. Мають досвід і знання, щоб поспілкуватися із місцевими мешканцями і порозумітися із ними.
Насамкінець пані Людмила буковинською говіркою побажала усім бути здоровими. Отже, «Абисте були здорові й дужі! Дякуємо за увагу!».