Кримський Агатангел Юхимович

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Кримський Агатангел Юхимович

псевдоніми

А. Хванько, Хванько Кримський, Ївхимець, Панько Рогач, Мирдза-Джафар та інші

криптоніми

Роки життя

дата народження

3 січня 1871

дата смерті

25 січня 1942

Географічний аспект

місце народження

Володимир-Волинський (нині – м. Володимир) Волинської обл.

місце смерті

Кустанай, нині – Костанай (Казахстан)

місця перебування

Звенигородка, Острог, Київ, Кустанай

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Український письменник і перекладач

Основні дефініції щодо постаті

Сходознавець, славіст, письменник, перекладач, історик. Один із засновників Академії наук України (1918).

Нагороди, звання, відзнаки     

Меморіальна дошка в Києві на будинку колегії Павла Ґалаґана по вулиці Богдана Хмельницького (де з 1885 по 1889 роки навчався Агатангел Кримський).
7 травня 1971 року Володимир-Волинському педагогічному училищу було присвоєно ім’я Агатангела Юхимовича Кримського з нагоди 100-річчя від дня народження (нині – «Володимирський педагогічний фаховий коледж ім. А.Ю. Кримського»).
Від лютого 1991 року Київський інститут сходознавства АН носить ім’я Агатангела Кримського.
У 1992 році засновано Волинську обласну премію імені Агатангела Кримського «за досягнення в галузі художньої літератури (поезія, проза, драматургія, переклади), документальної і науково-критичної літератури (естетика, літературознавство, мистецтвознавство, критика, мемуаристика, біографії, публіцистика, журналістика), театральної режисури, акторських робіт».
15 січня 1996 року «Укрпошта» випустила марку «Агатангел Кримський. 1871-1942».
12 січня 2021 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету із серії «Видатні особистості» номіналом 2 гривні, присвячену Агатангелу Кримському.
19 грудня 2023 року згідно повідомлення Генерального консульства України в Стамбулі, в турецькому місті Ізмірі, відкрили український парк імені Агатангела Кримського та пам’ятну дошку його імені.

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Анцибор Д. Сходознавець Агатангел Кримський знав до сотні мов [Електронний ресурс] / Д. Анцибор // Gazeta.ua: [вебсайт]. — Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_shodoznavec-agatangel-krimskij-znav-do-sotni-mov/477261 (дата звернення: 10.05.2024). — Назва з екрана.

Кримський Агатангел Юхимович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримський_Агатангел_Юхимович  (дата звернення: 10.05.2024). — Назва з екрана.

Кримський Агатангел Юхимович [Електронний ресурс] : біографія // УкрЛіб : [вебсайт]. — Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1828 (дата звернення: 10.05.2024). — Назва з екрана.

Черкаська Г. Агатангел Кримський [Електронний ресурс] / Г. Черкаська // UA Modna: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uamodna.com/articles/agatangel-krymsjkyy/ (дата звернення: 10.05.2024). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Волинь у житті та творчості письменників : зб. наук. пр. / авт.-упоряд. Н. Сташенко. –– Вид. 2-е, допов. і переробл. –– Луцьк : Твердиня : Вежа, 2007. –– 255 с. –– [С.199-203].

...З порога смерті... : письменники України — жертви сталін. репресій. Вип. 1 / упоряд., передм. О. Мусієнко ; худож. О. Яцун. — К. : Радянський письменник, 1991. –– 494 с. : іл. –– [С.278-282].

Ільєнко І. У жорнах репресій : оповіді про укр. письменників: (за арх. ДПУ — НКВС) / І. Ільєнко ; худож. оформл. Я. Яковенка ; фоторепрод. І. Яїцького. –– Київ : Веселка, 1995. –– 447 с. : фотоіл. –– [С. 316-339].

Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм : складний світ Агатангела Кримського / С. Павличко. –– Київ : Основи, 2000. –– 330 с.

Шаров І. 100 видатних імен України : навч. посіб. / І. Шаров. –– Київ : Альтернативи, 1999. –– 503 с. –– [С.200-204].

Шендеровський В.  Нехай не гасне світ науки. Кн. 1 / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. –– 3-є вид. –– Київ : Простір, 2009. –– 410 с. : портр. –– [С.155-163].

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Кримський А. Повістки та ескізи з українського життя (1890-1894) / А. Кримський. –– 5-е вид., пов. й перегл. авт. –– Київ : Друкарня Українського Наукового Товариства, 1919. –– 352 с.

Іконографія

Анцибор Д. Сходознавець Агатангел Кримський знав до сотні мов [Електронний ресурс] / Д. Анцибор // Gazeta.ua: [вебсайт]. — Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/istoriya-movi/_shodoznavec-agatangel-krimskij-znav-do-sotni-mov/477261 (дата звернення: 10.05.2024). — Назва з екрана.

Біографічна довідка

Кримський Агатангел Юхимович – сходознавець, славіст, письменник, перекладач.
Походив із татарського роду. Народився 15 січня 1871 року в м. Володимир, Волинської губернії у родині вчителя історії та географії. Дитячі роки провів у Звенигородці (нині — Черкащина), куди переїхали його батьки. Читати навчився у трирічному віці, через два роки став учнем місцевого училища, де провчився п’ять років (1876-1881). Далі навчався у протогімназії в Острозі (1881–1884), Другій київській гімназії (1884-1885), колегії П. Ґалаґана (1885-1889). У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. У колегії заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі.
1889 року, по закінченні колегії Павла Галагана, Кримський вступає до Лазаревського інституту східних мов, після закінчення якого у 1892 році його було залишено на кафедрі арабської філології для підготовки до професури. Основними дисциплінами вченого були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. З 1901 р. очолював кафедру арабської лінгвістики, став професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу. Написав і видав велику кількість академічних підручників із філології та історії Близького Сходу, історії мусульманства тощо.
У 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. У 1918—1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті. Водночас він був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української академії наук», головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918—1928 роках.
Діяльність академіка А. Кримського не вичерпується лише його науковими працями. У вітчизняній і світовій культурі він добре відомий як письменник і перекладач, автор роману «Андрій Лаговський», численних поетичних і прозаїчних творів, що увійшли до збірок «Пальмове гілля», «Бейрутські оповідання», «Повістки й ескізи з українського життя». Високою літературною майстерністю відзначаються зроблені ним переклади творів видатних арабських поетів – Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та інших, а також західноєвропейських поетів.
З 1929 р. проти А. Кримського, як і інших провідних діячів українського Відродження, з початком процесу у справі «Спілки визволення України» розпочалася хвиля цькування та позбавлення академічних посад. У 1930–1937 рр. він був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України, жив у скрутних матеріальних умовах. Від 1937 р. працював в Інституті мовознавства АН УРСР (нині — Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України), зокрема з 1938 р. – завідувач відділу української мови. Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР отримав можливість їздити до Львова, де виступав із науковими доповідями, брав участь в організації наукових установ.
У 1940 р. А. Кримському присвоїли звання заслуженого діяча науки УРСР, а 15 січня 1941 р. з нагоди відзначення 70-річного ювілею від дня народження вченого нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
20 липня 1941 р. вченого з сильно підірваним здоров’ям заарештовано за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності, вивезено до Казахстану й ув’язнено в одній із тюрем НКВС. 25 січня 1942 р. він помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7. Реабілітований у 1957 р.