Лавріненко Юрій Андріанович

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Лавріненко Юрій Андріанович

псевдоніми

Юрій Дивнич, Юрій Гайдар, Д. Коларгонець

криптоніми

Ю.А.

Роки життя

дата народження

3 травня 1905 року

дата смерті

14 грудня 1987 року

Географічний аспект

місце народження

с. Хижинці, Звенигородський повіт Київської губернії

місце смерті

Нью-Йорк

місця перебування

Умань, Харків, Норильськ, Київ, Львів, Австрія, Німеччина, США

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Український публіцист, есеїст, критик, редактор, дослідник «Розстріляного відродження»

Основні дефініції щодо постаті

Літературознавець. Член літературної організації «Плуг»

Нагороди, звання, відзнаки     

В 1986 році за свою працю був нагороджений премією Фундації Антоновичів

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Лавріненко Юрій Андріянович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лавріненко_Юрій_Андріанович (дата звернення: 20.06.2024). — Назва з екрана.

Лавріненко Юрій Андріянович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=52788 (дата звернення: 20.06.2024). — Назва з екрана.

Рубльов О. Лавріненко Юрій Андріанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / редкол.: В. Смолій та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Наукова думка, 2009. — 790 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lavrinenko_Yu_A (дата звернення: 20.06.2024).

Черкаська Г. Юрій Лавріненко – перший дослідник «Розстрілянного Відродження» [Електронний ресурс] / Г. Черкаська // UA Modna : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uamodna.com/articles/yuriy-lavrinenko-pershyy-doslidnyk-rozstrilyanogo-vidrodzhennya/ (дата звернення: 20.06.2024). — Назва з екрана.

Шуйський І. Життєва школа Юрія Лавріненка [Електронний ресурс] / І. Шуйський // Дзеркало тижня : [вебсайт]. — Режим доступу: https://zn.ua/ukr/personalities/zhittyeva-shkola-yuriya-lavrinenka-_.html (дата звернення: 20.06.2024). — Назва з екрана.

В фондах НБУ для дітей:

Бойчук Б. Спомини з біографії / Б. Бойчук. — К. : Факт, 2003. — 198 с. : фотогр. — (Українські мемуари). — [С. 51-53].

Гординський С. На переломі епох : літературознав. статті, огляди, есеї, рецензії, спогади, листи / С. Гординський ; упоряд., наук. ред., післямова Р. Лубківського. — Львів : Світ, 2004. — 504 с. : 32 окр. арк. фотоілюстр. — [С. 305-311].

Лавріненко Ю. Розстріляне відродження : антологія 1917-1933: Поезія – Проза – Драма – Есей / [псевдонім] Юрій Дивнич ; післямова Є. Сверстюка. — Київ : Смолоскип, 2002. — 983 с. : портр.

Сверстюк Є. Світлі голоси життя / Є. Сверстюк ; худож. оформ. О. Остапова. — Київ : КЛІО, 2014. — 767 с. — [С. 230-236].

Француженко-Вірний М. Заокеанські письменники України : [зб. ст.] / М. Француженко-Вірний. — Київ : Смолоскип, 2015. — 310 с. : портр. — [С. 241-255].

Шерех Ю. Третя сторожа : Література. Мистецтво. Ідеології / Ю. Шерех. — Балтимор ; Торонто : Смолоскип, 1991. — 455 с. — [С. 435-448].

У фондах відділу рідкісних та цінних видань  НБУ для дітей:

Тесленко А. Щоб з мене було? / А. Тесленко ; [передм. Ю. Лавриненка]. — [Харків] : Український робітник, 1930. — 45 с. : іл. — (Дешева дитяча бібліотека).

Іконографія

Шуйський І. Життєва школа Юрія Лавріненка [Електронний ресурс] / І. Шуйський // Дзеркало тижня : [вебсайт]. — Режим доступу: https://zn.ua/ukr/personalities/zhittyeva-shkola-yuriya-lavrinenka-_.html (дата звернення: 20.06.2024). — Назва з екрана.

Біографічна довідка

Юрій Андріянович Лавріненко народився 3 травня 1905 року у с. Хижинцях на Черкашчині. Мудра працьовита мати, Оксана Дивнич, привчила дітей жити і щодня вчитися. Шестирічним Юрій розпочав навчання в початковій школі, 15-літнім вступив до Уманського училища садівництва і землеробства. Юрій Лавріненко охоче відвідував театр (а тоді тут часто бував театр Курбаса), познайомився з Володимиром Сосюрою, почав і собі віршувати, став членом «Плугу».
Після Умані парубок приїхав до Харкова, поступив до інституту народної освіти. Як не дивно, усі академії, університети, які працювали при українському урядові, комуністи закрили, як «буржуазну відрижку».
Юрій залишився в аспірантурі, під керівництвом О. Білецького працював над дисертацією «Український епос козацьких дум». Кілька разів Ю. Лавріненка виступив проти монополії в літературі стилю соцреалізму, що дало підстави для його переслідування. Після цього «ворога народу» кілька разів арештовували, а від 1935 до 1939 був ув'язнений у концентраційному таборі у Норильську, на півострові Таймир в Арктиці.
Після відбуття терміну заслання він вибрав місцем проживання м. Нальчик, там одружився з Марією, діждався сина Миколку і вже в роки війни пробрався до Києва, згодом завдяки Юрію Шереху виїхав до Львова. В автобіографії Лавріненко писав, що в 1944-1945 роках був остарбайтером в Австрії, а впродовж 1945-1949 роках мешкав у Німеччині. Протягом 1945-1946 років Юрій Лавріненко збирав відомості про загиблих у 1920-1930-х роках українських митців.
У 1950 р прибув до США, працював на різних випадкових роботах, згодом як дослідник-бібліограф і як радіокоментатор. Ю. Лавріненко написав низку публіцистичних праць.
У 1959 році, з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця, у Бібліотеці паризької «Культури» побачила світ праця Ю. Лавріненка – антологія «Розстріляне відродження».
Навчений працювати, вчений не міг відпочивати, що призвело до операції серця. З 1966 року Ю. Лавріненко частково втратив зір, ліву сторону тіла було паралізовано, пам'ять захмарилась, але він продовжував працювати. У спогадах Лавріненко зробив такий запис: «А все ж набираюсь духу писати книжку (спомини-роздуми) про минуле, зібрати в якусь цілість розвіяне в порах життя, відновити історію боротьби сил життя і любови із силами смерти, моїх знищень і відроджень».
14 грудня 1987 року 82-річний Ю. Лавріненко помер у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.