Магалевський Юрій Олександрович

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Магалевський Юрій Олександрович

псевдоніми

криптоніми

Роки життя

дата народження

1876 року

дата смерті

29 жовтня 1935 року

Географічний аспект

місце народження

с. Романівка Подільської губернії, нині Вінницька обл.

місце смерті

Львів

місця перебування

Одеса, Санкт-Петербург, Париж, Олександрівськ, Катеринослав, Польща, Чехословаччина, Львів

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Живописець, графік

Основні дефініції щодо постаті

Громадський діяч

Нагороди, звання, відзнаки     

Стисла біографічна довідка

Матеріали з Інтернету:

Білан І. Художньо-стилістичні особливості портретного живопису Юрія Магалевського / І. Білан // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2013. — Вип. 24. — С. 339-347. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnam_2013_24_37 (дата звернення: 10.07.2024). — Назва з екрана.

Магалевський Юрій Олександрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Магалевський_Юрій (дата звернення: 10.07.2024). — Назва з екрана.

Магалевський Юрій Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60190 (дата звернення: 10.07.2024). — Назва з екрана.

Юрій Магалевський [Електронний ресурс] // Український державний центр національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді : [вебсайт]. — Режим доступу: https://patriotua.org/yurii-mahalevskyi/ (дата звернення: 10.07.2024). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Запорозька старовина : щоріч. зб. наук.-краєзн. матеріалів. Вип. 1 / упоряд. К. Бакуров, В. Шевченко, О. Шостак ; худож. оформл. Є. Прокоф’єв. — Запоріжжя : Запоріжжя, 1995. — 165 с. : фотоіл. — [С. 73-76].

Бібліографія

У фонді відділу рідкісних і цінних видань НБУ для дітей:

Летючий корабель / зі зб. І. Рудченка ; мал. Ю. Магалевського. — Катеринослав ; Кам’янець ; Ляйпціг : Укр. Вид-во в Катеринославі, 1920 (Ляйпціг : Друкарня Шпамера). — 16 с. : іл. — (Укр. нар. казки)

Рудченко І. Українські народні казки / І. Рудченко ; мал. Ю. Магалевського. — Вид. 2-е. — Катеринослав ; Кам’янець ; Ляйпціг : Українське Вид-во в Катеринославі, 1920 (Ляйпціг : Друкарня Шпамера). — 124 с. : 42 іл.

Рудченко І. Українські народні казки : Гордий царь; Про царенка Івана та чортову дочку / І. Рудченко ; мал. Ю. Магалевського. — Катеринослав ; Кам’янець ; Ляйпціг : Українське Вид-во в Катеринославі, 1920 (Ляйпціг : Друкарня Шпамера). — 32 с. : 5 іл. — (Українські народні казки).

Рудченко І. Українські народні казки : Попович Ясат; Правда та неправда / І. Рудченко ; мал. Ю. Магалевського. — Катеринослав ; Кам'янець ; Ляйпціг : Українське Вид-во в Катеринославі, 1920 (Ляйпціг : Друкарня Шпамера). — 16 с. : 9 іл. — (Українські народні казки).

Рудченко І. Українські народні казки : Рись-Мати ; Брат і сестра в лісі / І. Рудченко ; мал. Ю. Магалевського. — Катеринослав ; Кам’янець ; Ляйпціг : Українське Вид-во в Катеринославі, 1920 (Ляйпціг : Друкарня Шпамера). — 16 с. : 8 іл. — (Українські народні казки).

Іконографія

Магалевський Юрій Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=60190 (дата звернення: 10.07.2024). — Назва з екрана.

Біографічна довідка

Юрій Магалевський – український маляр-академіст, діяч Катеринославської «Просвіти», військовий художник при штабі Армії УНР. Учасник українського національного відродження 1917-1918 років на Катеринославщині.
Жив і творив Юрій Олександрович у період повалення царської та становлення радянської влади. Його ім’я було серед тих «націоналістів» і «ворогів народу», кого в радянський час було суворо заборонено згадувати не лише в пресі, а навіть у приватних розмовах.
Народився майбутній художник та впливовий громадський діяч в с. Романівка Подільської губернії у 1876 році. Про дитячі та юнацькі роки інформації майже не збереглося. Відомо лише, що закінчив реальну школу в м. Олександрівськ (Запоріжжя) Катеринославської губернії, після чого здобував освіту в художній школі Одеси.
З 1898 по 1909 роки навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де був одним із учнів Іллі Рєпіна. У часи студентської юності мав тверду настанову: присвятити свою художню творчість відтворенню історичного минулого свого народу.
У 1909 році здобуває диплом за історичну картину «Запорожці відбили атаку турків» (ця картина зберігається у фонді Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького), після чого деякий час студіював у Парижі, куди серед інших талановитих випускників академії був направлений для подальшого вдосконалення фаху. У Франції затримався менше року, звідки подався в мистецьку провінцію – до Катеринослава.
З болем і обуренням, думаючи про те, в яку страшну руїну перетворила царська росія українську культуру, в яку безодню темноти, безграмотності й русифікації все далі й далі штовхала український народ «височайшими» заборонами рідної мови, освіти, літератури, мистецтва і книгодрукування, він без вагань обрав саме це заборонене поле діяльності. Напевно саме такі думки змусили Юрія Магалевського повернутися в Україну.
Викладає малювання в Олександрівському чоловічому міському комерційному училищі імені Сергія Вітте. Тут митець цілком віддається педагогічній і громадській діяльності (зокрема на просвітянському полі).
Під час національно-визвольних змагань українського народу Магалевський бере участь у численних походах, з гвинтівкою на плечі, з пензлем і нотатником у наплічнику Магалевський з останнім військовим відділом під кінець кривавої епопеї переходить у 1920 році річку Збруч.
Після короткого побуту в Польщі, осідає у 1922 у Львові. Тут у твердих умовах емігрантських злиднів заробляє пензлем на хліб насущний, а у вільні хвилі пише свої прецікаві спомини про окремі епізоди національно-визвольних змагань – серед іншого «Останній акт трагедії; Етап визвольної боротьби українського народу, 1917-1920» в «Літературно-науковому вістнику» (1927), що вийшли і окремою книжкою.
Помер Юрій Магалевський 29 жовтня 1935 року. Похований на Личаківському цвинтарі.