|
Стисла біографічна довідка |
Матеріали з Інтернету:
Минко Василь Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Минко_Василь_Петрович (дата звернення: 27.07.2024). — Назва з екрана.
Минко Василь Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-64524 (дата звернення: 27.07.2024). — Назва з екрана.
Минко Василь Петрович Електронний ресурс] : біографія // УкрЛіб : [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=16960 (дата звернення: 27.07.2024). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей:
Козак С. Шляхи побратимства : есе, етюди / С. Козак ; переднє слово Б. Харчука ; худож. Д. Грибов. — Київ : Рад. письменник, 1982. — 181 с. : іл. — [С. 68-71].
Мацько В. Злотонить : нариси, літ.-критич. ст. / В. Мацько ; передм. Д. Білоуса ; худож. В. Петренко. — Кам’янець-Подільський, 1994. — 283 с. : іл., фотогр. — [С. 209-213].
|
|
Бібліографія |
У фонді відділу рідкісних і цінних видань НБУ для дітей:
Минко В. Кам’яний міст / В. Минко. — Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1932. — 36 с.
Минко В. «Ой у полі жито...» : (за Головком) : дит. п’єса на 3 карт. / В. Минко. — 3-є вид. — [Харків] : Держ. вид-во України, 1929. — 20 с. — (Дитяча п’єса).
Минко В. Пастушкові пригоди : п’єса для дит. театру на 3 д. / В. Минко. — [Харків] : Держ. вид-во України, Юнсектор, 1927. — 40 с.
Минко В. Пастушкові пригоди : п’єса для дит. театру на 3 д. / Минко, Василь Петрович. — Вид. 2-е. — Харків : Державне видавництво України, 1930. — 42 с. — (Дитяча п’єса). |
|
Біографічна довідка |
Минко Василь Петрович народився 1902 року в селі Минківка Валківського повіту Харківської губернії у звичайній селянській родині. Після сільської школи навчався у Валківському ремісничому училищі. У 1919 році завідував відділом народної освіти у волосному ревкомі, згодом земельним відділом у волосному виконкомі. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти», грав у театрі й ставив п’єси.
Влітку 1922 року в Україні почалася адміністративно-територіальна реформа, волості ліквідували, натомість утворили райони. Минко хотів учитися на артиста або агронома, комсомол і комнезам вибрали друге і відрядили його на робітфак Харківського сільськогосподарського інституту.
Українську мову і літературу Минкові викладав Михайло Йогансен, від якого допитливий студент дізнався про плужанські понеділки – літературні вечірки Спілки селянських письменників «Плуг». У цей же час він відвідував акторську студію, якою керували Іван Юхименко і Дмитро Грудина, грав у театрі імені Лесі Українки. Літературну діяльність Минко почав із п’єс та інсценізацій. Першою була дитяча п’єска «Купала», написана у 1924 році. Того ж року Василя Минка мобілізували у військо. Він потрапив у авіаційний полк у Ростові-на-Дону. Туди йому надіслали його другу книжечку – «Лісові круки». Незабаром він уже керував драмгуртком в авіазагоні і дописував у газету як військкор.
Восени 1926 року Минко повернувся у Харків, вступив до літературної організації «Плуг», працював експедитором у журналі «Плужанин», потім секретарем організації. Видав іще дві дитячі п’єси й перейшов на прозу. Перша прозова книжка називалася «Власть на місцях» (1927), слідом вийшла збірка повістей і оповідань «Беладонна» (1929), його перша солідна книжка, яка принесла молодому авторові скандальну славу.
Усе своє життя Василь Минко докладно описав в автобіографічних повістях і спогадах «Моя Минківка» (1962), «Червоний Парнас» (1972), «Їхав козак на війноньку» (1979), «З пером, як з багнетом» (1981), «Білий будинок над зеленою Сулою» (1988). Помер у 1989 році в Києві. |