|
Стисла біографічна довідка |
Матеріали з Інтернету:
Брюгген В. Пророчий дар поета [Електронний ресурс] / В. Брюгген // Міжнародний культурний портал Експеримент : [вебсайт]. — Режим доступу: https://md-eksperiment.org/post/20170226-prorochij-dar-poeta (дата звернення: 15.10.2024). — Назва з екрана.
Муратов Ігор Леонтійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Муратов_Ігор_Леонтійович (дата звернення: 15.10.2024). — Назва з екрана.
Муратов Ігор Леонтійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-70048 (дата звернення: 15.10.2024). — Назва з екрана.
Фетісова О. Автографи від Ігоря Муратова [Електронний ресурс] / О. Фетісова // Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара : [вебсайт]. — Режим доступу: https://museum.lib.kherson.ua/avtografi-vid-igorya-muratova.htm (дата звернення: 15.10.2024). — Назва з екрана.
|
|
Бібліографія |
У фонді відділу рідкісних і цінних видань НБУ для дітей:
Муратов І. Весела балка : повість / І. Муратов ; мал. М. Глухова. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 56 с. : іл.
Муратов І. Сашкові казки / І. Муратов ; мал. М. Головатинського. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1937. — 14 с. : іл. |
|
Біографічна довідка |
Муратов Ігор Леонтійович народився 28 липня 1912 року у Харкові в родині службовця. У 1930 році закінчив хімічну професійно-технічну школу, працював на заводі «Електросталь», на Харківському тракторному заводі. У 1939 р. закінчив філологічний факультет Харківського університету, після чого був редактором газети «За повернення на Батьківщину». Того ж року пішов до війська. Був учасником Другої світової війни, потрапив до концтабору.
У художній спадщині І. Муратова провідне місце посідає поезія. З неї він почав свою творчість, звернувшись до тем праці (збірка «Комсо-графік», 1933), моралі (поема «Зелені зозулі»), громадянської війни (поема «Остап Горобань», 1938). У поемах «Сповідь солдата» і «Розчахнута брама» описав жахи концтабору і мужність полонених. У поемах «Несміяна», «Прометеєве віче», «Спокуса» обстоює гуманізм ідей світової культури. У поемі «Серце Тичини» (1973) йдеться про змужніння великого поета як громадянина і митця.
І. Муратов – автор повістей і романів. На його прозових творах позначився вплив поезії – їм притаманні чіткість задуму, логічність, поетичність викладу. У романі «Буковинська повість» (1951) змальовано нелегке життя селянина упродовж півсторіччя, простежується доля цілого покоління.
Прозові твори – «Жила на світі вдова» (1960), «Свіже повітря для матері» (1962), «У сорочці народжений!» (1964), а також незавершений роман «Саксаганські портрети» (виданий після смерті автора, 1974) – об’єднує спільна ідейно-художня домінанта: полемічність, протиставлення різних життєвих позицій, справжніх і фальшивих цінностей, доведення їх до логічної сюжетної розв’язки.
І. Муратов відомий і як драматург («Остання хмарина», 1959; «Земля моїх правнуків», 1969; «Нейтральна зона», 1970).
Його творчість органічно увійшла в літературний процес України, ставши його складовою частиною.
Помер 29 березня 1973 р. у Харкові. |