Гніздо Дніпрової Чайки
Для учнів Заленоярської школи, що в Доманівському районі на Миколаївщині, один із вересневих днів запам’ятався зустріччю з гостями – письменником з Києва, секретарем Правління НСПУ Анатолієм Качаном, головою Миколаївської обласної письменницької організації Вірою Марущак та директором Миколаївської обласної бібліотеки для дітей Тетяною Жайворонок. Вони завітали сюди, щоб разом із юними читачами та вчителями вшанувати пам’ять відомої письменниці Дніпрової Чайки, життєва дорога якої розпочиналася саме в цьому селі. Про це засвідчують численні матеріали в шкільному музеї, пам’ятний знак на місці будинку, в якому далекого 1861 року в родині священника сільської церкви Олексія Березіна та його дружини Наталки народилася донька Людмила. Як розповіла гостям завідувач Зеленоярської філії Доманівської ЗОШ №2 Людмила Петрівна Арматраут, з Карлівкою (колишня назва с. Зелений Яр) майбутню письменницю пов’язують лише перші роки дитинства. Незважаючи на це, пам’ять про Дніпрову Чайку тут зберігають не лише на музейних стендах. Її ім’ям названо головну вулицю села, школярі пишуть науково-пошукові роботи про життєвий шлях і творчу спадщину славетної землячки, беруть участь у конкурсах юних художників та декламаторів, присвячених письменниці. З огляду на все це Зеленоярська школа відзначена Грамотою Національної спілки письменників України.
Під час зустрічі зі школярами гості з Києва та Миколаєва розповіли про цікаві випадки з біографії Дніпрової Чайки, провели літературну вікторину за її творами, подарували юним читачам шкільної бібліотеки свої книжки. А на завершення поклали квіти до пам’ятного знаку авторці лібрето дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима й Весна» (композитор Микола Лисенко), чудових віршів, оповідань та «Морських малюнків», якими захоплювалися М. Коцюбинський, П. Житецький, М. Горький та інші майстри художнього слова. Ось як, наприклад, оцінював її творчість відомий літературознавець Сергій Єфремов: «Дніпрова Чайка витворила в нашому письменстві особливий жанр реалістичних малюнків, у яких під зовнішніми реальними рисами раз у раз чується глибший зміст, таємниче порівняння між подіями в природі й людським життям». Мандрівка на малу батьківщину Дніпрової Чайки, яка вважається першою в українській літературі письменницею-мариністкою, засвідчила, що її творчий спадок не втратив свого значення і в наші дні.
