Правила дорожнього руху
Дерманський С.
У місті – божевільний рух,
Шалений, слово честі!
Як добре, що мій вірний друг
Стоїть на перехресті!
Як я до школи йду, завжди
Мене перестрічає
І, щоб не трапилось біди,
Мені весь час моргає.
На нього пильно я дивлюсь:
Засвітиться тривожно
Червоним – тут же зупинюсь,
Бо далі йти не можна.
А як зеленим підморгне, –
Дорога в мене вільна,
Лиш, пропускаючи мене,
Гуде машин лавина.
Я знаю: він не підведе,
Не обмане ніколи,
Завжди безпечно доведе
Мене мій друг до школи!
Дерманський С. Вірний друг / С. Дерманський // Прикольні вірші / С. Дерманський. — Харків, 2021. — С. 74-75.
Леся Антонова
Неуважний Кенгуру
…— Як хочеш цілим ти дійти
до рідного порога,
то на зелений світлофор
прямуй через дорогу!
Ґав не лови,
уважним будь,
дотримуйся
закону!
І на ходу
не розмовляй
ні з ким
по телефону!
Антонова Л. Неуважний кенгуру / Л. Антонова // Чемним діткам вірші про найголовніше. — Київ, 2020. — С. 29.
Леся Антонова
Небезпечні ігри
Сьогодні крихітка-Єнот
свій випробовує скейтборд!
Ногою штовх —
і нумо мчати!
Ледь встиг водій
загальмувати…
Стоїть похнюплений Єнот,
а поруч — зламаний скейтборд.
Повинні діти пам’ятати:
біля доріг
не можна гратись!
А для веселих перегонів
є безліч парків,
стадіонів!
Антонова Л. Небезпечні ігри / Л. Антонова // Чемним діткам вірші про найголовніше. — Київ, 2020. — С. 36.
Прушковська В.
Це важливо
– Вчися транспорт обійти:
У безпеці будеш ти,
і здоровим будеш жити,
самостійно скрізь ходити:
в школу, клуб, бібліотеку,
стадіон, на дискотеку…
Вірно тільки обійти
І не станеться біди:
І тролейбус, і автобус
Ззаду лиш обходить пробуй,
спереду – лише трамвай!
Як табличку пам’ятай!
Прушковська В. Це важливо / В. Прушковська // Здоровим бути модно / В. Прушковська. – Вінниця, 2014. – С. 9.
Світлофор
- Світлофор – корисна річ,
служить людям день і ніч,
кольори лиш треба знати,
вірно кнопки натискати.
Як червоний – зупинись,
і навколо подивись:
колір цей попереджає,
що машина під’їжджає.
Жовте «око» кліпне лиш,
будь уважним, оглянись,
приготуйся, тільки чітко
перейти дорогу швидко.
Як зелений вже горить,
переходь по «зебрі» вмить,
але й тут не забувати
все навкруг контролювати.
Прушковська В. Світлофор / В. Прушковська // Здоровим бути модно / В. Прушковська. – Вінниця, 2014. – С. 9.
Паронова В.
Підземний перехід
Там, де вулиця широка
І машини в три потоки,
Відшукає пішохід
Знак «Підземний перехід».
Вниз по сходинкам спустився,
Під землею опинився,
Коридором перейшов,
Вихід з-під землі знайшов.
Пішохід веселий, радий –
Шумна вулиця позаду
Паронова В. Підземний перехід / В. Паронова // Мої улюблені вірші. – Тернопіль, 2014. - С. 351.
Зебра
А я зебра не проста:
Без копит і без хвоста,
Лиш біленькі смужки маю.
Я лежу, а не гуляю.
Хочеш перейти дорогу? –
Я прийду на допомогу.
Паронова В. Зебра / В. Паронова // Мої улюблені вірші. – Тернопіль, 2014. - С. 353.
Поведінка у тролейбусі
1. Не шуміти, не штовхатись,
Чемно й лагідно триматись.
2. Без білета, знає кожен,
Їхати в транспорті не можна.
3. Старшим людям, як годиться,
Треба місцем поступиться.
4. Скоро вихід, не штовхайся,
Потихеньку просувайся.
Паронова В. Поведінка у тролейбусі / В. Паронова // Мої улюблені вірші. – Тернопіль, 2014. - С. 355.
Коробова С.
Правила дорожнього руху
Вулиця міста широка і гарна,
Діти ідуть, як і слід, тротуаром,
А тротуар далі взяв і скінчивсь:
Як же іти пішохід розгубивсь.
Треба всім знати і ти теж послухай:
Зліва слід стати, на зустріч йти руху.
В навушниках, хлопчику, ти не ходи,
Бо не почуєш своєї біди.
Тримай же за руку міцно сестричку:
Пустує вона, бо іще невеличка;
Ти покажи друга їй, світлофора,
Хто з ним не дружить – біду має, горе.
Світло червоне – звичайно, стоїш,
Жовте – увага, зелене – хутчіш!
На ковзанах по дорозі не слід
Кататися дітям: є ковзанка – лід.
І для скейтбордів проїжджа частина
Не буде безпечною. Слуха хлопчина –
Влітає в одне, виліта в інше вухо;
Та це не для правил дорожнього руху!
Прослухати мало – їх треба ще й знати.
Ти встиг якнайбільше запам’ятати?
Коробова С. Правила дорожнього руху / С. Коробова // Свіжі перли / С. Коробова . – Київ, 2012. – С. 16.
Скунць П.
Світлофор
Світлофор глядить на мене,
щоб не втратив я біду.
Гляне оком він зеленим –
через вулицю іду.
Він зеленим оком гляне,
і я знаю наперед
що зупиниться слухняно
вантажівка і мопед.
Та коли червоним оком
світлофор погляне враз,
з тротуару – ані кроку,
це такий мені наказ.
Знаю: світло це червоне –
не забава і не гра,
означає заборону:
не спіши, бо не пора!
Світлофор дає накази:
Стій! Іди! Спинись! Іди!
І не буде в нас образи,
щоб не сталося біди.
Скунць П. Світлофор /П. Скунць // Моя азбука /П. Скунць. – Ужгород, 2012. – С. 50.