Вірші про мову

Вірші про мову

Тоня Гармаш

Мова – скарб

…Рідна мова – то скарб! В ній душі глибина,

Що прапредків з нащадками міцно єдна,

З нею кожен народ своїм рідним цвіте,

Незнищимо й велично в безсмертя іде!!!

Гармаш Т. Мова – скарб / Т. Гармаш // Таємниці Зимового Лісу, який щойно прокинувся / Т. Мурахівський. – Київ, 2024. – С. 3.
* * *
Ігор Калинець

Мова

Що у нас за свято

зі самого ранку?

Одягає радо

кожен вишиванку.

Відчинились скрині

по всій Україні —

чи є краща мода,

як вкраїнський одяг?

А як нарядились,

стали найгарніші,

«Кобзар» розгорнули —

в нім Шевченка вірші.

Каже так Шевченко

нам на уродини:

— Вам також нелегко

жити в Батьківщині.

Але мова наша —

наша зброя гідна.

Чи є мова краща,

аніж та, що рідна?

Калинець І. Мова / І. Калинець // Ігор Калинець – дітям / І. Калинець. — Львів, 2020. — С. 46.
* * *
Любов Відута

Із мовою

Із нею – в космос й до глибин,

хто з нею – в гурті, не один.

Вона – у росах пелюстки,

слова, віршовані рядки,

в барвистій вишивці моїй,

в мені, у тобі та у ній.

Із нею ми – одна сім’я,

Несемо гордо власне «я».

Води не наберемо в рот,

ми з нею – нація, народ!

Це – мова матері свята,

в ній – наша сила й чистота.

Відута Л. Із мовою / Л. Відута // Корабель світлих мрій / Л. Відута. – Львів, 2019. – С. 38..
* * *
Людмила Савчук

Як воду п'ю із чистої криниці,

З-поміж людей вишукую слова.

І наша рідна мова-чарівниця

У віршах повнозвучних ожива.

Цвіте, як квітка маку серед поля.

Дзвенить, як пісня пташки чарівна.

І хоч нелегка в Україні доля,

Та вірю все ж відродиться вона.

І буде людям Україна – мати,

Не мачуха, якою нині є.

І мову рідну будуть шанувати,

Як найбагатіше надбання своє.

Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10.
* * *
Олександр Олесь

Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Рідна мова! Рідна мова!

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!.

В кому думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі рідна мова!»

Олесь О. Рідна мова і рідній школі / О. Олесь // Наша мова – солов’їна / О. Олесь. – Київ, 1990. – С. 6.
* * *

Сидір Воробкевич

Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?!.

Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7.
* * *
Микола Пироженко

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,

Ти поклонишся знову й знову

Тому, хто виплекав в тобі

Оцю співучу рідну мову.

Народ цю мову прикрашав,

Беріг від роду і до роду.

І в ній відбилася душа

Мого великого народу.

Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14.
* * *
Терень Масенко

Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

Масенко Т. Краса рідної мови / Т. Масенко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 15.
* * *
Дмитро Павличко

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11.
* * *
Юрій Шкрумеляк

Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий,

Ти нам дав цю мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну. Нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати.

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова –

Мов троянда поміж цвітом.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй Волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Дай діждатись пошанівку

Рідного, святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова.

Шкрумеляк Ю. Молитва за рідну мову / Ю. Шкрумеляк // Читай-місто. – Харків, 2002. – С. 270.
* * *
Володимир Олійник

Слова

Плекатимеш мову - цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, –

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.

Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жито-пшеницею слова добрі сій –

Рясний урожай будеш мати!

Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4.
* * *
Іван Багряний

Рідна мова

Мово рідна!

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово «Мати» –

Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,

Грім звитяг і клекіт орлий, –

Звук «Вітчизни» неповторний

І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – «Мила» –

Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

Багряний І. Рідна мова / І. Багряний // Читай-місто. – Харків, 2003. – С. 458-459.
* * *

Володимир Самійленко

Українська мова

(Пам’яті Т. Г. Шевченка)

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей й топтали його,

Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов,

І в пилу на шляху діамант він знайшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв.

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як а зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш.

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.
* * *
Федір Пантов

Любіть рідну мову

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Пантов Ф. Любіть рідну мову / Ф. Пантов // Квасниця І. Дітям про державну і рідну мову в Україні / І. Квасниця. - Київ, 2012. - С. 38.
* * *

Любов Забашта

Рідна мова

Пролетіли роки, ніби білі лелеки

Від того озеречка, від моєї ріки,

І кохання далеко, і юність далеко,

А вони все у небо летять з-під руки.

Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,

Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок

Мого серця вкраїнського дикії рожі,

Що засіяли стільки життя сторінок?

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,

Моє серце вона осява барвінково,

Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!

Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.

Що гранилось віками у битвах, в трудах,

Воно визріло вже і співа колосково —

Синя птиця народу — на буйних вітрах.

Забашта Л. Рідна мова / Л. Забашта // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 126.
* * *

Дмитро Луценко

Рідна мова

…У ній усе:

діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли витканий атлас,

козацька доблесть і кріпацькі сльози,

ще й дума та, що вистраждав Тарас.

Розмай Карпат,

де юниться на скелі

смерічка недоторкано-струнка,

незгасне сяйво вбогої оселі,

що нам дала у спадщину Франка.

Діброви праслов'янської Волині,

з журбою Мавки й болем Лукаша,

де гордою Кассандрою і нині

вита бентежна Лесина душа.

Мов писанки хатини сіл затишні,

в курганах скіфських сива далина.

Та усмішка жива Остапа Вишні,

та пристрасть Ярослава Галана.

О рідна мово!

Є ще люди ниці зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

любов'ю до пелюстки обігрів.

Ти — крона й корінь рідного народу:

батьків, дідів, і прадідів, і пра...

Луценко Д. Рідна мова / Д. Луценко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 128-129. 126.
* * *

Дмитро Білоус

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім'ї великій, вольній, новій.

Білоус Д. Рідне слово / Д. Білоус // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 133.
* * *

Валентин Бичко

Мова

Мово моя українська —

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня —

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

Бичко В. Мова / В. Бичко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 135.
* * *

А. Малишко

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови

золотої...

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане

річкою,

В пагінця зеленого, що зросте

смерічкою.

Буду я навчатись

мови

блискавиці

В клекоті гарячім кованої

криці,

В корневищі пружному ниви

колоскової

В леготі шовковому пісні

колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…

Малишко А. «Буду я навчатись мови…» / А. Малишко // Світ українського слова. – Київ, 1994. – С. 23-24.
* * *

Максим Рильський

Мова

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Рильський М. Мова / М. Рильський // Читай-місто. – Харків, 2002. – С. 162.