Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду
Твори для дітей і про дітей

      Варвара Іванівна стояла у витоків зародження української дитячої літератури після подій 1917 року. У її творах, присвячених дітям (новели, оповідання, повісті), у першу чергу окреслено шляхи формування особистості в умовах тогочасної складної соціальної дійсності. Передусім письменниця заглиблюється у внутрішній світ дитини, її моральні зацікавлення, сприйняття дорослого світу. Твори В. Чередниченко для дітей дають підстави говорити про неї як про тонкого знавця дитячої психології, художньо обдарованої особистості. Автор занурюється у світ переживань дитини, і твір наповнюється двома біографіями героя: побутовою, з описом подій його життя і духовною, з аналізом внутрішнього стану. Особливість художнього зображення світу дитини полягає в тому, що В. Чередниченко розкриває її внутрішній світ у кризові моменти життя, передає психологічний стан дитини у складній для неї ситуації, яка змушує робити непростий вибір, зрозуміти себе, пізнати нові грані своєї особистості.
     Початок літературної творчості Варвари Чередниченко припадає на 1912 рік: у журналі «Дніпрові хвилі» (Катеринослав) надруковані її перші твори «Трохим» і «Пошуткував». В оповіданні «Трохим» авторка художньо показує переживання батька за хворого сина, його віру в те, що дитина буде жити. Кінець оповідання трагічний – у тяжких муках дитина померла. Автор розкрила драматизм подій у творі, глибоке проникнення у психологію героїв, уміння показати їх душевні переживання.
     Оповідання «Пошуткував» – твір, у якому окреслено одну з найголовніших проблем – виховання дитини у сім’ї. Автор засуджує батьків за те, що в усіх негараздах вони звинувачують своїх дітей. Голодні і побиті, вони не знають до кого підійти: йдуть до матері – батько лається, до батька – мати хліба не дає.
     В. Чередниченко активно писала нариси й оповідання, які публікувалися у журналах для дітей.Так, у журналі «Червона калина» (Катеринослав, 1921-922) надруковані нариси: «Декабристи на Україні», «Чому ми повинні пам’ятати про Песталоцці», «Батько всіх безпритульних, всіх голодних дітей у світі Генріх Песталоцці» та ін.
     Серед її публікацій на шпальтах журналу «Червоні квіти»(Харків,1923-1929): «У сільській дитячій колисці», «Смачний обід», «Як Сашко пана вчив», «Тетяна-засівальниця», «Хатній водонос», «Щука», «З-за огірків», «Наш Едісон», «Це зробила звичайнісінька кішка», «Промисловість республіки» та ін. А також у 1927 році вийшли у світ спогади В. Чередниченко про «старшу сестру» «Червоних квітів» – журнал «Червону калину».
     У 1925 році В. Чередниченко написала першу історико-революційну повість «Зшиток Софії Соняшник за 1905 рік», де у формі щоденника чотирнадцятирічної дівчини аналізує події Першої російської революції. Дочка катеринославського робітника залізничних майстерень записує у свій щоденник події і факти, що найбільш для неї близькі й цікаві: життя родини, поведінка батька-революціонера, бабусі й матері, які намагаються відгородити дітей від політики, своє перебування у чигиринському жіночому монастирі, шкільні будні, діяльність шкільної громади тощо. Письменниця показала, як за один рік змінюється світогляд головної героїні.
     Проблема національного виховання наскрізно пронизує всю повість. Софія свідомо і гідно відстоює власну життєву позицію, має однодумців – членів шкільної громади, які спільно шанують духовні надбання пращурів і прагнуть їх зберегти.
     Наслідки руїн і голоду в Україні після громадянської війни принесли нову тему у дитячу літературу – тему сирітства, виховання дітей у дитячому будинку. На відміну від інших письменників того часу, які у своїх творах змальовували життя дітей-сиріт із робітничих та селянських сімей, В. Чередниченко в оповіданні «Що трапилося з Тетею Зорянською» (1926) зображує дівчину, що «вихована у панській сім’ї, навчалась в інституті для великопанських дівчат», а зараз змушена перебувати у комуні «Червоний прапор». ЇЇ батько полковник емігрував за кордон, а мати померла. Письменниця майстерно передає психологічний стан Теті, що дискомфортно почуває себе у комуні, адже вона своїм вихованням відрізняється від інших сиріт: «грає на піаніно», «хреститься», «не записалась у ленінці», «по-англійському читає й буржуйські порядки знає», «не дає комусь свій одяг, бо це не гігієнічно». Здавалося б, дівчина має бути для інших прикладом, але ж ні – її поведінка дратує ленінців. Причиною трагізму Теті є жорстока антигуманна система виховання, повна байдужість до духовного світу вихованки, ігнорування індивідуального підходу до її особистості. Дівчинка починає сумніватися у Божій силі, адже матір її вірила в Бога, а сама з голоду померла. «Невже більшовицька правда дужча?». З кожним разом Тетя все зневірювалася у силі прабатьківського чудодійного образу, а потім кинула його у піч. Вирішила дівчина розпочати нове життя. А про старе ні пам’ятати, ні згадувати. Цій темі присвячене і оповідання «До діда-баби по шматок хліба» (1926). Сумна, сповнена драматизму історія, як братик Мишко і сестричка Дора, долаючи труднощі, шукали своїх рідних, вважаючи, що мама померла. Та їх старенькі не признали, навіть одежину їхню добротну відібрали і старе лахміття одягли, виставивши за ворота. Так діти поневірялися майже рік, тяжко захворіли на запалення. Мати знайшла їх, але занадто пізно. Так і поховала обох.
     Новим етапом у творчості письменниці став твір «Весела компанія» (1928), написаний у жанрі реалістично-авантюрної пригодницької дитячої повісті. Семеро друзів – надзвичайно обдаровані, талановиті підлітки з активною життєвою позицією, з цікавими та захоплюючими повсякденними справами... Але цей побут веселої компанії вставлений у плетиво таємничо-авантюрного сюжету: на горищі семиповерхового будинку компанія знаходить картину невідомого маляра. Картина ця мало не на очах зникає безслідно. Звичайні міські діти відкривають у буденному житі широкий дивосвіт. Саме через пригодницький елемент у повісті письменниця має можливість різнобічно розкрити світ дитини.
     Оповідання «Панчохи» присвячене школярці, найменшій улюбленій донечці Марті та її кумедним, недолугим вчинкам і витівкам.
     А ще перу Варвари Іванівні належать казки «Дитбуд і Дуб» (1927) та збірка «Три казочки».

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 12/3/2024
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей