Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Масові заходи
Клуби за інтересами
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес з минулого
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Освітні заклади Києва
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проект "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Нові книги України
Книги обмінного фонду
З Гобітом у книжкові печери

        13 липня, четвер, був звичайний день. Зібралися учасники Книжкових ігор у Літньому дворику, щоб велетенські розмальовки розмалювати. Малюють собі, розгадують зашифровані завдання і … раптом, несподівано у літературному дворику з’явився чарівник. Ніби з повітря матеріалізувався. І сказав він дітям: «Поведу я вас у печери зі скарбами небаченими! Але не всіх. Підуть тільки хоробрі, чемні і розумні. І ті, кому виповнилося вже 6 років».

        Тут заплакала малеча, запричитали мами дітей від 4-х до 6-ти (які були попереджені про віковий ценз прогулянки в книжкові печери?). Все одно заплакали, і сказали, що їхні діти нічого не бояться, а вони – мами – теж дуже хочуть наші скарби подивитися. І вирушили усі. Йшли за Ґендальфом та за його чарівною картою – виявилося, чарівник просто з книги про пригоди Ґобіта матеріалізувався.

        Спочатку прийшлося заскочити за чарівною паличкою – її знайшли у найчарівнішому відділі — мистецькому.

        Потім прийшли на 2-й поверх, де ключ шукали, що двері до темної печери І рівня відмикає. Знайшли. Відімкнули двері…

        І зустріли там Більбо Беґінса. Виявляється, цей розумний і завзятий до справи Ґобіт у книжкових печерах хазяйнує, книжки на полицях розставляє, впорядковує, тому всі книжки в обличчя знає – хоча їх тут понад півмільйона! Тож показав він дітям і матусям найкращі скарби, ще й дозволив по своїй робочій драбині піднятися. Тільки заборонив із полиць книжки знімати.

        Перший та другий рівень печер пройшли без перешкод, та вирушили у печеру 3-го рівня. Тут на учасників чекало складне завдання: напередодні злющі ґобліни нашкодили Більбо Беґінсу та переплутали частину книжок. Тож треба було вибрати книжки українських авторів та перенести їх до печери 4-го рівня. Місія виявилася складною, і її мало не провалили деякі з неуважних читачів. Якби не Ґобіт – не вийти їм із печери.

        На 4-му рівні складність завдання чомусь не злякала учасників – натренувалися, мабуть? Вони швиденько знайшли книжки, в яких є казкові чортенята, і радісно рушили на 5-й рівень.

        Не встиг Більбо Беґінс відімкнути двері, як з-за завіси з павутинням та кажанами роздалося сичання: «Моя прелєсссьььть, їжа прийшла, ссссама прийшла…». І страшне чорне створіння в окулярах швидко замкнуло двері і пообіцяло з’їсти усіх одразу… або поступово. Читачі не розгубилися: «Ми не смачні, отруйні, солоні». Заговорили бідного Ґам-гама, він розгубився. Потім вирішив домовитися: «Якщо ви розгадаєте усі мої загадки – відкрию вам дорогу до ссскарбу… А якщо ні – ви мої!».

        Як ви вже здогадалися – читачі усі загадки розгадали, тож прийшлося Ґам-гаму вести їх на підземний рівень до свого друга Гнома, в якого зберігалася записка з місцем знаходження скарбу.

        Але який сенс у записках, якщо читати не вмієш? А Гном таки не вмів, тому чекав, коли хтось розумний прийде і допоможе. А тут ген аж 20 маленьких розумників набігло, все прочитали, скарб знайшли – цілий горщик золотих. Завжди голодний Ґам-гам хотів з’їсти монети і мало зуби не зламав, бо вони виявилися неїстівними. Ось тут нам і знадобилася чарівна паличка – Ґендальф почаклував, і монети перетворилися на шоколадні. І читачі отримали їх у подарунок від Гнома, як плату за допомогу. Але наші читачі щедрі – поділилися з усіма учасниками печерних пригод.

        Тому, навіть Ґам-гам подобрішав, та вивів дітей на поверхню. А потім усі разом фотографувалися на згадку. А діти й матусі фотографували героїв екскурсії, і довго не могли повірити, що печерами разом із ними мандрували не справжні казкові персонажі, а бібліотекарі відділу формування та зберігання документних ресурсів, які й вигадали всю цю історію.

 
Останнє оновлення: 9/25/2017
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей