Бутник Степан Данилович

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Бутник Степан Данилович

псевдоніми

криптоніми

Роки життя

дата народження

23 серпня 1873 (за іншими даними 4 січня 1874) року

дата смерті

3 липня 1952 року

Географічний аспект

місце народження

Баришівка

місце смерті

місто Полтава

місця перебування

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Український живописець і графік. Автор тематичних листівок «Українські загадки»

Основні дефініції щодо постаті

Нагороди, звання, відзнаки     

Стисла біографічна довідка

Матеріали з Інтернету:

Бутник Степан Данилович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бутник_Степан_Данилович. — Назва з екрана. — Дата звернення: 09.06.2020.

Бутник Степан Данилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучас. України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=38301. — Назва з екрана. — Дата звернення: 09.06.2020.

Полтавский художник Бутник Степан Данилович [Електронний ресурс] // Соцреализм : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/butnik-sd-1874. — Назва з екрана. — Дата звернення: 09.06.2020.

У фондах НБУ для дітей:

Франко І. Лис і Дрозд : казка / І. Франко ; мал. С. Бутника. — Київ : Культура, [1929] (К. : Київ-Друк). — 12 с. : іл.

Іконографія

Бутник Степан Данилович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучас. України : [веб-сайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=38301. — Назва з екрана. — Дата звернення: 09.06.2020.

Біографічна довідка

Бутник Степан Данилович народився 23 грудня 1873 у містечку Баришівка на Київщині. У 1895 році від Переяславської ремісничої управи отримав дозвіл займатися малярним портретним ремеслом. У1890 переїхав до Чернігова, від 1932 року жив у Полтаві. Експонував виставки у Чернігові (1899), Києві (1904), Санкт-Петербурзі й Одесі (1906). У ранній період творчості наслідував передвижників («Одна лишилася» (1902), «Спогади» (1905), «Невтішні вісті» (1905–1906), «За працею» (1907). Малював автопортрети (1899, 1935), портрети – доньки Оксани (1906, 1926), сина Бориса в чумацькому одязі (1914–1915), побутові композиції – «Бабуся» (1908), «М. Коцюбинський слухає лірника» (1940), краєвиди. Найзначніша частина мистецької спадщини Бутника – книжкові ілюстрації, зокрема до читанки «Ясні зорі» (П., 1918). Не видані заставки та ілюстрації до українських народних дум – «Сестра і брат», «Мати-удова», «Хведір Безрідний», «Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Три брати Озівські», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер» (усі – 1918–1919) – створені з урахуванням книжкового мистецтва, специфіки друку, вони співзвучні пісенній інтонації, героїчному духу. Ілюстрації до дитячих книжок «Омелькова сімеєчка» (12 малюнків, 1927–1930), «Сорока-білобока» (10 малюнків, 1930-і рр.). Підготовлені до друку 100 невеликих барвистих листівок на сюжети українських приказок, прислів’їв, загадок (1940 – поч. 1950-х рр.) сповнені гумору, глибокого знання життя і звичаїв українського народу, козацького побуту, за колоритом дзвінкі й яскраві, розраховані на дитяче сприйняття. Бутник – автор ілюстрацій до творів І. Франка «Лисиця і дрозд» і «Лисичка-кума» (обидві – 1929), М. Коцюбинського «Подарунок на іменини», «Він іде», «Лялечка», «Ціпов’яз», «Сміх» (усі – 1938). У 1918 у Полтаві видано серію малюнків Сергія Даниловича «Кобзарі і лірники». Твори художника. зберігаються у Полтавському художньому музеї, Літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського у Чернігові. Жив та працював у Полтаві. Помер 3 липняя 1952 року.