Лакуста Святослав Михайлович

Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Лакуста Святослав

псевдоніми

Будяченко, Колька, Гриць Мазниця, Михайленко, Непанас Некущенко, Немонах, Іван Шпилька, Вуйко Славко

криптоніми

_

Роки життя

дата народження

12 листопада 1884

дата смерті

23 листопада 1959

Географічний аспект

місце народження

с. Печеніжин, тепер Коломийського району Івано-Франківської області

місце смерті

м. Бухуші повіту Бакеу (Румунія)

місця перебування

Коломия, Чернівці, Вижниця, Кагул, Фокшан (Румунія), Львів

Увійшов в коло дитячого читання

Увійшов в коло дитячого читання. Писав гумористично-сатиричні вірші для дітей

Письменник

Український письменник, критик, публіцист

Основні дефініції щодо постаті

Громадсько-культурний діяч

Нагороди, звання, відзнаки     

Літературознавчі статті

Матеріали з Інтернету:

Лакуста Святослав Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучас. України : [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53106. — Назва з екрана. — Дата звернення: 05.06.2020.

12 листопада – 130 років від дня народження письменника : [Лакуста Святослав Михайлович] [Електронний ресурс] // Магія Буковини. Блог відділу краєзнавства Чернів. облас. науков. б-ки імені Михайла Івасюка: [вебсайт]. — Режим доступу: http://magiabukoviny.blogspot.com/p/blog-page_6821.html. — Назва з екрана. — Дата звернення: 05.06.2020.

У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:

Вуйко Славко Пригоди дядька Прохора : сміховинки / С. Лакуста. — Львів : Світ дитини, 1937. — 32 с. : іл. — (Діточа бібліотека ; Кн. 203). — Вид. бібліогр.: 3-тя с. обкл.

Іконографія

Біографічна довідка

Святослав Лакуста (1884-1959) – український письменник, критик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Народився в селі Печеніжин, тепер Коломийського району Івано-Франківської області. Початкову освіту здобув у селі Ясенів Горішній. Закінчив Коломийську гімназію (1904), філософський факультет Чернівецького університету (1908). Учителював у другій Чернівецькій державній гімназії (1908-1910), викладав українську і класичні мови у Вижницькій українській гімназії (1910-1922), з 1922 року – німецьку мову в Кагульській, а з 1930 року і до виходу на пенсію – у Фокшанській гімназіях (Румунія). У другій половині 30-х років переїжджає до Львова, де займається журналістикою та видавничою діяльністю. Друкував свої статті у буковинських виданнях «Промінь», «Рідний край», «Час», «Самостійна Думка» та ін. Автор статей «Народ і нація», «Учімося на прикладі нашої історії», «Історія України в красному письменстві», «Пам’яті героїв», «Задунайська Січ», «Пісня про похід Ігоря», «Українці в Кагульському повіті Бессарабії», «Як буковинці боронять своїх дітей» та ін. Йому належать мемуари «Мої спогади про Івана Франка» (1956), «Вижницька українська гімназія» (1958). Переклав повість Г. Асакі «Мазепа в Молдавії» (1929), критичний нарис К. Доброджану-Гері «Тарас Шевченко» (1930), окремі твори Ф. Достоєвського, А. Чехова та ін. Був першим біографом і дослідником творчості Д. Харов’юка. Автор творів: «Немила стріча», «На Вакаціях у Жаб’ю», «Дядько Прохор на Ловах», «Пригода з Зайцем», «Дума про двох братів Кантемірів» та ін. Сатирично-гумористичні вірші він підписував псевдонімами: Михайленко, Будяченко, Колька, Шпилька, Немонах, Некущенко, Гриць Мазниця, Вуйко Славко. Помер 23 листопада 1959 року в місті Бухуші повіту Бакеу (Румунія).