Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Гагенмейстер Володимир Миколайович ( в дитинстві Карл-Річард)

псевдоніми

криптоніми

справжнє прізвище

Роки життя

дата народження

30 червня 1887 року

дата смерті

20 січня 1938 року (розстріляний)

Географічний аспект

місце народження

Виборг

місце смерті

Київ

місця перебування

Петербург, Псков, Кам’янець-Подільський, Харків, Київ

Увійшов в коло дитячого читання

Письменник

Український графік, видавець

Створив:
серії літографій архітектурних пам'яток Поділля
портрети Устима Кармелюка й Тараса Шевченка
альбом «Старий Кам'янець-Подільський»
праці «Стінні розписи на Поділлі»
«Селянські настінні розписи Кам'янеччини…»
«Гутне скло»

Основні дефініції щодо постаті

Мистецтвознавець

Нагороди, звання, відзнаки     

У Кам’янці-Подільському його ім’ям названо вулицю

Стисла біографічна довідка

Матеріали з Інтернету:

Будзей О. Вічний Гагенмейстер [Електронний ресурс] / О. Будзей // Подолянин. — 2017. — 9 черв. — Режим доступу: http://podolyanin.com.ua/history/8024/ (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Будзей О. Кожен достойний енциклопедії [Електронний ресурс] / О. Будзей // Подолянин. — 2017. — 17 трав. — Режим доступу: http://podolyanin.com.ua/history/8021/ (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Будзей О. Прибалтієць, що став українцем [Електронний ресурс]  / О. Будзей // Подолянин. — 2012. —  8 черв. — Режим доступу: http://podolyanin.com.ua/history/7716/ (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Володимир Миколайович Гагенмейстер [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гагенмейстер_Володимир Миколайович (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України: [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28108 (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Козлова Н. Художник і педагог [Електронний ресурс]  / Н. Козлова // Uahistory [вебсайт]. — Режим доступу: https://tovtry.com/ua/history/statti/hudozhnyk_i_pedagog.html (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Черкаська Г. Гагенмейстер Володимир [Електронний ресурс]  / Г. Черкаська // Uahistory [вебсайт]. — Режим доступу: https://uahistory.com/topics/famous_people/10085 (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Завальнюк Олександр Михайлович. Минуле і сучасне Кам’янця-Подільського: політики, військові, підприємці, діячі освіти, науки, культури й медицини : Іст. нариси. Вип. 1 / Завальнюк, Олександр Михайлович, Комарніцький, Олександр Борисович ; Громадська організіція «Партія відродження Кам’янця-Подільського». — Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2003. — 316 с. [С.129-135].

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:

Українка Леся. Лісова пісня : драма-феєрія в 3 д. / Л. Косач ; іл. І. Їжакевича ; опр. і форзац В. Гагенмейстера. — Харків ; Київ : Держ. літ. вид-во, 1937. — 145 с. : іл., ноти.

Іконографія

Черкаська Г. Гагенмейстер Володимир [Електронний ресурс] / Г. Черкаська // Uahistory [вебсайт]. — Режим доступу: https://uahistory.com/topics/famous_people/10085 (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Володимир Миколайович Гагенмейстер [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гагенмейстер_Володимир Миколайович (дата звернення: 07.10.2020). — Назва з екрана.

Електронні ресурси

Біографічна довідка

Гагенмейстер Володимир Миколайович – український графік, мистецтвознавець і видавець.
Народився 12 червня 1887 р. у м. Виборгу (тепер Ленінградська обл.) у родині військового чиновника. Походив із прибалтійських дворян (рід із 1624 р. належав до лицарства Ліфляндії гербу «Гаген», а по жіночій лінії – до польського гербу «Равіч»).
У 1893 р. родина опинилася у Пскові, де Володимир Миколайович вступив до Губернської чоловічої гімназії, згодом був переведений до Сергієвського реального училища, яке закінчив у 1904 р. У 1912 р. закінчив Петербурзьке художньо-промислове училище мецената барона О. Штігліца за спеціальністю історія прикладного мистецтва, композиція та одержав звання художника прикладного мистецтва. Із 1913 р. працював штатним викладачем ліплення, живопису, геометричного і проекційного креслення художньо-промислової школи ім. Н. Ф. Фан-дер-Фліта у м. Пскові.
У 1915 р. перебував у відрядженні і в Поволжі, Україні та на Кавказі, де студіював і збирав пам'ятки культурної спадщини народного мистецтва. У майбутньому ці матеріали стали основою для написання наукових праць.
Із 1916 по 1933 рр. працював директором художньо-ремісничих учбових майстерень у м. Кам’янець-Подільський. Викладав композицію, графіку, історію всесвітнього прикладного мистецтва. При школі організував майстерню літографії, яка працювала з 1921-1931 рр. Водночас займався дослідженням народного мистецтва , викладав мистецтвознавство в Кам’янець-Подільському університеті (згодом Інститут народної освіти). У 1921 р. в м. Кам’янці-Подільському був створений Комітет охорони пам'яток старовини, мистецтва, природи, який очолював професор-історик П. Клименко, його співробітниками були викладачі ІНО археолог його співробітниками були викладачі ІНО археолог Ю. Сіцінський, історик Е. Станішевський, мистецтвознавець і художник В. Гагенмейстер.
У 1925 р. в місті постав ще один науковий осередок – Кам’янець-Подільське наукове товариство при Українській Академії Наук, активним діячем цього товариства був В.Гагенмейстер. Школа Гагенмейстера перетворилася на справжній українознавчий осередок, тому більшовики його закрили, а студентів перевели до Балахни Горьківської області.
У 1933 р. художника запросили викладати графіку і композицію до Харківського Поліграфічного інституту. У 1936 р. він переїхав до Києва, де очолив експериментально-художні майстерні при Київському державному музеї українського мистецтва. Його творча праця була спрямована на розвиток і популяризацію українського національного мистецтва. Того ж року з його оправою й форзацом вийшла «Лісова пісня» Лесі Українки в Держлітвидаві України, наступного року – Шевченкові «Поеми». Заарештували Гагенмейстера вночі проти 12 грудня 1937 року. Постановою трійки Київського облуправління НКВС від 31 грудня його звинуватили в участі в українській націоналістичній організації та в шпигунстві на користь буржуазної Польщі. Володимира Миколайовича розстріляли 20 січня 1938 року у підвалах Жовтневого палацу.
Реабілітований посмертно 31 березня 1971 р. військовим трибуналом Київського військового округу.