IІI. 1921. Цей день в історії…
Після завершення українських визвольних змагань 1917-1921 рр. більша частина території України опинилася під владою більшовиків, що негативно позначилося на українськомовному книговиданні, яке сприймалося новою владою як ідеологічно вороже явище. Українське друковане слово впевнено витісняла російська література і преса.
Через економічні та інші негаразди, тиражі друкованих видань були мізерні. Школам бракувало потрібної кількості підручників, дитячої та юнацької літератури, іншого її асортименту. Але саме в цей час в освітній галузі частково була ліквідована неписьменність населення. У прийнятій 1921 року Постанові Раднаркому УСРР підкреслювалося, що все населення віком від 8 до 50 років, яке не вміє читати й писати, зобов’язане навчатися грамоті за бажанням російською або рідною мовою. У 1921 році працювало майже дві тисячі шкіл і пунктів із ліквідації неписьменності. Навчання було платним, але діти робітників і селян звільнялися від оплати.
«Моніторинг книжкових видань 1917—1921 років показав, що на терені України у 1921 році книговидання, на відміну від його бурхливого розвитку за часів УНР, починає згасати: у 1917 р. — 2452 назв, у 1918 р. — 2345 назв, у 1919 р. — 2529 назв, у 1920 р. — 1418 назв, а у 1921 р. — 1401 назва книжкових видань».[3; С. 3]
