Увійшла в коло дитячого читання |
Автор оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918), п’єс «Яблука» (1918), «Дімин сон» (опубліковано у 1930 році) |
Стисла біографічна довідка |
Матеріали з Інтернету:
Герасимова Г. Григоренко Грицько [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: Наукова думка, 2004. – 688 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grygorenko_G (останній перегляд: 14.04.2021). — Назва з екрана.
Григоренко Грицько [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України: [вебсайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27093 (дата звернення: 14.04.2021). — Назва з екрана.
Григоренко Грицько : біографія [Електронний ресурс] // Українська літературна газета: [вебсайт]. — Режим доступу: https://litgazeta.com.ua/biohrafiya-korotko/grigorenko-gricko-biografia/ (дата звернення: 14.04.2021). — Назва з екрана.
Григоренко Грицько : біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб: [вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=12907 (дата звернення: 14.04.2021). — Назва з екрана.
Грицько Григоренко [Електронний ресурс] // Вікіпедія: [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Грицько_Григоренко (дата звернення: 14.04.2021). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей:
Володимир Винниченко; Грицько Григоренко : штрихи до портретів: навч. посіб. / О. Гнідан [та ін.]. – Київ : Вища школа, 1995. – 223 с. [С. 123-211].
Історія української літератури : В 8 т. Т. 5 : Література початку XX ст. / АН УРСР. Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка ; авт. тома: М. Грицюта [та ін.] ; відп. ред. П. Колесник. – Київ : Наукова думка, 1968. – 524 с. [С.78].
Колоски з літературної ниви : корот. літ. календар Полтавщини. Ч. 1 : Січень — червень / уклав П. Ротач. – Полтава : ОДГВ «Полтавський літератор», 1993. – 118 с. [С. 67-68].
Луговий Ол. Визначне жіноцтво України : іст. життєписи / Ол. Овруцький-Швабе. – Київ : Дніпро, 1994. – 335 с. [С. 217-218].
Погрібний А. Поклик дужого чину : статті. Портрети. Силуети. Наближення. Публіцистика / А. Погрібний ; вступ. ст. В. Дончика та П. П. Кононенка ; упоряд. Г. Погрібна. – Київ : Просвіта, 2009. – 677 с. [С. 403-420].
Смоляр Л. Минуле заради майбутнього : жіноч. рух Наддніпрянської України друга пол. XIX — поч. XX ст. : сторінки історії : монографія / Л. Смоляр. – Одеса : Астропринт, 1998. – 407 с.[С. 317-319].
Хінкулов Л. Літературні зустрічі : розповіді про письменників у Києві / Л. Хінкулов. – Київ : Рад. письменник, 1980. – 256 с. : [С. 130-131].
|
Біографічна довідка |
Грицько Григоренко (справжнє ім’я — Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач) народилася у середині 1868 р. у м. Макар’єві Костромської губернії у дворянській родині. Незважаючи на шляхетне походження, у неї не було зручного побуту, що мали люди її кола. Їй не треба було, як декому зі старших побратимів-письменників, навмисне шукати бід і подій. Судовщикова була учасницею драм із народного життя і не сказала про них жодного легковажного слова, тому твори її ґрунтовні й чесні. У 1885 році з золотою медаллю і правом працювати домашньою вчителькою закінчила Київську гімназію для дівчат. Цього ж року вступила і навчалася на історико-філософському відділі Вищих жіночих курсів (Київ), який закінчила у 1888 році. Належала до кола молоді, яка гуртувалася навколо Лесі Українки; влітку відпочивала в родині Косачів на Полтавщині та Волині. 12 вересня 1893 одружилася з Михайлом Косачем і виїхала з ним до міста Дерпт (нині — Тарту, Естонія), де він закінчував університет і залишився працювати на фізико-математичному факультеті. Там же видала першу збірку імпресіоністичних оповідань «Наші люди на селі» (1898), яку прихильно зустріли Іван Франко та Леся Українка, хоч і критикували за песимізм. Від 1901 року подружжя жило в Харкові. У 1903 році, після смерті чоловіка, Григоренко повернулася до Києва, закінчила юридичні курси, працювала в суді, була діячкою Товариства захисту працюючих жінок. Через невдоволення роботою переїхала до м. Гадяча, де займалася домашнім учителюванням і творчою працею. Співпрацювала з київською газетою «Рада», періодичними виданнями «Рідний край», «Літературно-науковий вістник», «Молода Україна». Оселившись у Могильові (нині — місто Могилів-Подільський) разом із Оленою Пчілкою, жила з дрібних заробітків. Автор натуралістичних оповідань переважно з українського селянського побуту, а також робітничого життя («Смерди», «Пересельці», «Ніяк не вмре», «Чи по правді?», «Людям», «Машиніст» та ін.); оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918), п’єс («Яблука», 1918; «Дімин сон», опубліковано 1930), спогадів «Хаос», знайдених лише 1980 року (рукопис зберігається у фондах Київського музею Лесі Українки). Створила галерею розмаїтих психологічних портретів селян та українських інтелігентів. Перекладала літературні твори з французької, англійської та шведської мов. Переклала на французьку комедію «Одруження» Миколи Гоголя. Похована на Кудрявському кладовищі у Києві. |