ЙТИ ЧИ НЕ ЙТИ ДО КЛУБУ?

     Львів, лютий, 2004 рік... Комп'ютерні клуби тепер на кожному кроці... Молодь усе більше живе у віртуальних світах. Усе менше - у звичайному світі. Життя зосереджується у системних блоках, а справжня реальність - по той бік монітору. Наші пальці прилипають до клавіатури так, що годі відірватися... Це не стане для вас сенсаційною новиною. Та все ж, прочитайте...
     Що таке комп'ютерний клуб, знають майже всі. Для тих же унікумів, які ще цього не знають, не полінуюся розповісти. Отже, комп'ютерний клуб - це таке приміщення, у якому на квадратний метр площі припадає одна машина. Це комп'ютер або просто комп. Що там робити? Це залежить від часу, бажання і (що не менш важливо) кількості паперових купюр у кишені. Найчастіше приходять сюди "пошпіляти" у найрізноманітніші забавки типу "контр-страйк" чи "нідфорспід" - у "мережі". Зрештою, нічого поганого у цьому немає. Тут можна не лише добряче познущатися з клавіатури і мишеняти. Можна також вбити свого віртуального ворога або, врешті-решт, обігнати віртуальне авто. Можна ще просто покататися на мото- чи авіасимуляторі.
     Тут можна займатися багатьма корисними справами... От припустімо, що вам у школі чи якомусь іншому навчальному закладі дали завдання написати реферат на таку-то тему. Що робити? Іти у бібліотеку і гортати одна за одною нескінченну кількість запилених сторінок? Ні. Можна піти до того ж таки комп'ютерного клубу. Не треба вигадувати різні причини, мовляв, у бібліотеці великі черги, незручно сидіти і потрібної інформації можна не знайти... Ви берете у батьків певну кількість грошей і кажете, що йдете шукати реферат в Інтернеті. Навіть якщо вони відразу вас і не зрозуміють, то звучатиме це, повірте, переконливо. Мовляв, дитина іде вчитися. Ну і нехай. Щоб отримати у винагороду хвильку дорогоцінного спокою, вони вас відпустять. Ще й грошей дадуть.
     Тепер, коли ви маєте уже все необхідне, вперед! Шукайте найближчий комп'ютерний клуб. Знайшовши, зверніться до адміністратора. Той вкаже вам на вільний комп з підключкою до Інтернету. Оплативши певний час і узгодивши інші суто технічні питання, ви сідаєте і знаходите усе, що потрібно. Знайшовши те, що було потрібно, ви можете використати зекономлений час на щось більш приємне. Наприклад, можна зайти у якийсь чат... Що, ви не знаєте, що таке чат? То ви добряче відстали від життя. Чат - це окремий сайт, у якому перебуває безліч людей, які спілкуються між собою і їм усім дуже з того весело.
     Отак, походивши кілька разів у комп'ютерний клуб, щоб знайти там реферати і більш-менш ознайомитися з "мережею" (тобто Інтернетом), вам уже можна ставити перед собою складніші завдання. Наприклад, створіть там власну поштову скриньку (т. зв. "мильник") і листуйтеся... Ось бачите, не все так погано. Звичайно, багато залежить від тієї суми грошей, яку ви отримали на пошуки реферату.
     Усім відомо, що медаль має дві сторони. Комп'ютерні клуби не є винятком. Мовляв, нічого не буває без чогось. Позитивом, без сумніву, є те, що, навіть граючи у ту чи іншу забавку, ви так чи інакше розвиваєтесь (принаймні, вам так здається). Що ж до негативу, то і цього вистачає. По-перше, від "передозування" у вас може зіпсуватися зір. Спробуйте просидіти півдня у закритому приміщенні, а потім вийти надвір. Напевно, не відразу вдасться збагнути , куди ж ви потрапили. Якщо ж ви просиділи там ще довше, то не виключено, що й не зможете спілкуватися з людьми... Інтернет, до речі, не ідеальний. У ньому є багато "небезпечних сайтів"...
     Із усіма цими проблемами я звернувся до потенційних чи реальних відвідувачів комп'ютерних клубів. Охочих побалакати зі мною виявилося небагато. Опитування проводилося за такими двома питанням, запам'ятайте:
1. Чи відвідуєте ви комп'ютерні клуби і якщо "так", то як часто?
2. Яке ваше ставлення до цього?
Ось що мені відповідали.
Паша, 17 років, студент:
1. "Так, звичайно відвідую. Як часто? Не знаю, як вже виходить".
2. "Ну, нормально ставлюсь. Правда, одне "харить" - то, шо там гопів дуже багато. А так може бути".
Влодко, 14 років, школяр:
1. "Ходжу, дуже часто".
2. "Ставлення нормальне. Правда, ціни могли б бути менші, а то обдирають до останньої копійки!"
Настя, 18 років, студентка:
1. "Відвідую, але зрідка. Тому що часу немає. Переважно, щоб перевірити пошту або просто в маті "повисіти".
2. "Ставлюся нормально. Вибачайте, маю бігти... в комп'ютерний клуб!" (сміється!).
Костя, 12 років, школяр:
1. "Та ходжу туди. А скільки часу, то вже залежить, скільки мені батьки дають чайових".
2. "В комп'ютерних клубах кльово. Там можна собі прикольно "пошпіляти" в "Контру". Я люблю туди ходити!"
Іра, 14 років, школярка:
1. "Ходжу туди досить часто, тому що дуже люблю "зависати" в чаті. До речі, ці чати - це дуже кльові штучки".
2. "Ставлення пофігістичне".
Ігор, 20 років, студент:
1. "Ходжу туди лише по справах. Хіба-що деколи віддихнути".
2. "Моє ставлення до комп'ютерних клубів не може бути негативним. Інша річ, коли завалить ціла купа малих і сидять там мало не цілий день. Вони не розуміють або не хочуть розуміти, що це шкодить їхньому здоров'ю".
Отак воно.

А що Ви думаєте з цього приводу?
Якщо Ви хочете написати нам листа, натисніть тут

До початку розділу
До сторінки Державної бібліотеки України для дітей