Шпаргалка - ЗА и ПРОТИВ

          Уроки… Каждый "мученик" школы должен тратить свое драгоценное время на уроки. Но как быть, когда учителя задают очень много и ты не успеваешь сделать все, вот тогда нам и приходится обращаться к шпаргалкам. <Далі...>

Чи повинен я терпіти насильство?

     Чому у нашому суспільстві сильніший ставиться зневажливо до слабшого? Чи має він право насміхатися, принижувати, знущатися? Чи, може, це нормально? Ніхто з пригноблювачів ніколи не замислюється над тим, що відчуває жертва їхнього насильства. Вони ні на мить не дають собі звіт у тому, що подібні вчинки породжують ненависть...
     Якось ідучи на перерві по коридору своєї рідної школи, я стала свідком досить неприємного для мене епізоду - двоє хлопчаків десь класу шостого насміхалися зі свого однокласника. <Далі...>

Час репетиторів

    Одинадцятий клас - поріг у доросле життя. Це пора здійснення того, що не вдалося здійснити за десять років перебування у рідній СШ. Це також час відчайдушних зусиль вивчити усе невивчене і... час репетиторів.
     Чи не кожен сучасний одинадцятикласник, який мріє про прекрасне вузівське життя, уже сьогодні відвідує репетиторів або ж підготовчі курси при тому чи іншому факультеті. З цими курсами нібито все зрозуміло - сума оплати не дає необхідного рівня знань, але дає унікальну можливість поступати раніше від інших і складати трохи менше іспитів. Що ж до репетиторів, то тут можемо поміркувати над усіма їхніми «за» і «проти». <Далі...>

Моя дитина -найсправжнісінька субкультура! Та все ж...

    Мушу визнати, щойно я почула, про що маю написати статтю, то відразу вирішила - я буду усіма можливими засобами захищати нас, тінейджерів, і, відповідно, буду щодуху критикувати наших батьків. Але потім, поміркувавши, заспокоїлась... Чому? Та просто уявила себе мамою <Далі...>

Йти чи не йти до клубу?

    Львів, лютий, 2004 рік... Комп'ютерні клуби тепер на кожному кроці... Молодь усе більше живе у віртуальних світах. Усе менше - у звичайному світі. Життя зосереджується у системних блоках, а справжня реальність - по той бік монітору. Наші пальці прилипають до клавіатури так, що годі відірватися... Це не стане для вас сенсаційною новиною. Та все ж, прочитайте... <Далі...>

Ні - терору!

     Нас, гуртківців "Чіп" за саме серце зачепили події в маленькому осетинському містечку Беслан. Якими ж нелюдами треба бути, щоб вести війну проти ДІТЕЙ і стріляти їм у спину. Хто захистить їх? На кого надіятись? Невже на терор немає управи? І як жити тим, хто залишився живим? Ми з вами, наші ровесники, з Беслану.

До сторінки Державної бібліотеки України для дітей