Кибальчич, Надія Костянтинівна
Кибальчич Надія Костянтинівна
(26.04.1878-19.09 1914)
Надія Кибальчич народилася 26 квітня 1878 року в містечку Ясногород на Житомирщині в письменницькій родині. Її дід по матері – відомий етнограф, фольклорист і письменник М.Т.Симонов (Матвій Номис). Мати – українська письменниця Надія Матвіївна Кибальчич, писала під псевдонімом Наталка Полтавка. Хрещеною матір’ю дівчинки була письменниця Ганна Барвінок (О.М.Білозерська-Куліш).
В 1894 році Надія закінчила Лубенську гімназію і одружилася з лікарем Козловським. Під час революції 1905–1907 рр. була увя’знена у херсонську тюрму. Через хворобу чоловіка (сухоти) подружжя п'ять років мешкало в Італії та Австрії, після повернення з-за кордону жили на Київщині (село Трипілля). Друкуватись Надія Кибальчич почала з 1899 року. Вона писала поезії, оповідання, спогади-враження про італійське життя. У 1913 році вийшла у світ перша збірка віршів під назвою «Поезії», у 1914 – прозові твори – «Пропащі сестри», «Злочинець», «Останні».
Н.К. Кибальчич перекладала з італійської, французької, німецької літератур. Для дітей вона написала: «Спогади кота Сивка», «Малий Ніно».
Надія Кибальчич дружила і листувалася з Лесею Українкою та Іваном Франком. Похована у селі Трипілля (нині Обухівського району Київської області).
| Публікації |
|---|
| Спогади кота Сивка |