Кінь і вершник
Золотогривий
Кінь і вершник
Це був казкової краси кінь!
Щодня приходив Альошка до нього і подовгу стояв зачарований, милуючись зодотогривим скакуном, його тоненькими стрункими ногами, що ладні були от-от зірватися з місця і мчати хтозна в яку далечінь, тільки б сів на це яскраво розмальоване сідло спритний і сміливий вершник!
Спритний і сміливий вершник... Він же був тут, поруч, та ба!.. Розділяє Альошку-вершника і бистроногого коня прозоре і неприступне скло вітрини...
— Почекай! Пожди ще трошечки, — схвильовано шепоче Золотогривому Альошка, притискаючись обличчям до вітрини і його рожевий кирпатий носик сплющується кумедним плескачиком. — Скоро день мого народження, і я буду дуже-дуже просити маму і татка. От побачиш, вони куплять тебе!
Золотогривий, настороживши гострі вуха, уважно слухає і ледь-ледь помітно киває головою. Він чекатиме на свого господаря.
Кінь і вершник цілком розуміють один одного.
Джерело: Письменна Лариса. Кінь і вершник // Золотогривий / Л. Письменна. — Київ, 1957. — С. 11.