Гамак для трьох
ГАМАК ДЛЯ ТРЬОХ
Мохнатий джмелик Смугастик гойдався на розкішній стеблині пахучої квітки конюшини. Напився цілющого нектару і... занудьгував.
– День такий довгий, як найдовша дорога, а друзів бракує. Де їх шукати? А коли знайду, чи будуть вони добрими, надійними? Так хочеться з кимось подружитися.
Поруч прострибав Зелений коник з шаблюкою – гострим листком кульбабки.
– Егей, ти, – пробасив Смугастик до Зеленкуватого. – Куди несешся, мов очманілий? Схаменися. Давай побалакаємо.
Зеленкуватий зупинився.
– Про що бесіда буде?
– Давай подружимось.
– З грубіянами не дружу.
– Хіба я тебе образив? У мене голос такий...
– А де чарівне слово?
– Не ображайся... Мені дуже сумно одному… Вся родина на лузі. Хочеш... Давай разом покатаємось на конюшині...
– На конюшині не можна. Квітка може образитись, що її розгойдуємо... Хто буде прикрашати нашу галяву... От коли б у тебе гамак був.
– Гамак? – у Смугастика перехопило подих.
– Давай змайструємо гамак, – запропонував Зеленкуватий.
– Для цього матерії цупкої треба. Ниток тонких та товстих... І де все те брати? – джмелик почав роздивлятись довкола. Побачив Павука, який дрімав на широкому листку лопуха.
– На кого так видивляєшся? – поцікавився Зеленкуватий коник.
– Павука запримітив. Візьмімо його до свого товариства…
– Егей, Павуче… Ходи до нас… Щось для тебе маємо… Будеш нам довго дякувати, – прогудів Смугастик.
Павук невдоволено поглянув на Смугастика, придибав до конюшини.
– Чого забаглося?
– Давай дружити…
– Пропонуєш дружити? А що воно таке – дружба? – поцікавився Павук, скосив очі на Зеленкуватого коника.
– Ну, коли один одного будемо поважати, підтримувати, – почав Смугастик. – Потім щось корисне робитимемо не лише для себе, а й для інших... Хіба так не цікаво?
– Коли так, – погодився Павук, – то добре...
– Змайструємо гамак, – запропонував Зеленкуватий коник.
– Гамак? — покрутив головою Павук. – Це цікаво. З листка лопуха зробимо ложе.
– Даси нам ниток, – продовжив Зеленкуватий коник, – ними прив’яжемо дві палички з боків, які я зараз принесу.
– Сплети, тим часом, товсті нитки, – запропонував Смугастик, – аби ними прив’язати ложе до куща шипшини... Будемо весь день гойдатись, пісень співати, гостей запросимо...
– Коли так, не будемо даремно марнувати час... Берімося до діла, – сказав Павук.
І закипіла робота.
Зеленкуватий коник приніс широкий листок лопуха, Смугастик – дві палички з ліщини. Павук ниток наплів тонких і товстих, взявся приладнувати ті палички до листка лопуха. Коли все було готово – гуртом гойдалку причепили до куща полину з одного боку, з другого – до розквітлої шипшини.
– Як круто вийшло! – сказав задоволено Смугастик
– Здорово! – погодився Зеленкуватий коник.
Павук задоволено усміхнувся.
Повмощувалися всі троє на листок-гойдалку.
Коник відштовхнувся від куща шипшини, гамак, мов на невидимих крилах, почав гойдатись то в один, то в другий бік.
Весело всім у гамаку.
– Правда, що дружба – велика сила, – сказав Смугастик.
– Дружба згуртовує, – додав Зеленкуватий коник.
– Дружба може творити дива, – відказав Павук
З лісу на галяву летіли метелики. Летіли дарувати свої цілунки весняним квітам, аби ті швидше прикрашали землю своїми барвами.
Побачили, що на гамакові гойдаються Смугастик, Зеленкуватий коник та Павук, – подарували їм танок, схожий на квітку шипшини. Що й казати – з друзями таки веселіше жити на світі…
На галяві весна почала передавати золоті ключі теплому літу…
Джерело: Мельник В. Г. Гамак для трьох / В. Г. Мельник // Купальня для Рудулі : казки та оповідки / В. Г. Мельник. – Чернівці, 2011. – С. 11-14.