Назад

Над Дніпром



                      Над Дніпром

Нам з високої гори

Видно все, як на долоні, –

І Дніпро, і явори,

І хати на оболоні.

 

Он вербичка по воді

Стеле віти обважнілі,

І пливуть, як лебеді,

Пароплави білі-білі.

 

А за річкою –луги,

Сінокоси та озерця.

І відбились береги

У Дніпрі, як у люстерці.

 

Кажуть люди, що Тарас

Тут стрічав ранкові зорі.

Певно, він стояв не раз

Ось на цьому косогорі.

 

Може, вірші він читав

Тут хлоп’ятам босоногим

Чи малюнки малював

На узліссі край дороги.

 

Може, росяний покіс

Клав у лузі на світанку

І схвильований до сліз

Слухав пісеньку – веснянку.

 

… Десь туркочуть голуби,

У кущах кують зозулі,

І шумлять старі дуби

Про часи давно минулі.

   Джерело: Скомаровський Вадим. Над Дніпром / В. Скомаровський // На Тарасовій горі : вірші / В. Скомаровський. Київ, 1963. – С. 14-15.