Чорні руки
Бабуся замісила біле-біле тісто. Тісто було пишне, м’яке.
— Спечіть мені голуба, – попросив Юрко.
Почала бабуся ліпити голуба. Юрко не міг відвести очей від бабусиних рук. Наче вперше побачив він, що руки в бабусі чорні-чорні, сухі, зморшкуваті, а пальці тонкі й рухливі. Бачить Юрко, як з’явилися в голуба крильця. Кожна пір’їнка легка та крихка.
Та ось дістала бабуся голуба з печі, а він білий, ніжний, ніби збирається злетіти.
— Бабусю, — запитує Юрко, — чому руки у вас чорні-чорні, а голуб білий-білий?
— Якби в мене були руки білі, не було б ні тіста, ні голуба, — тихо мовила бабуся.
Юрко задивився на голуба. Потім сказав:
— Дайте мені лопату, бабусю.
— Навіщо?
— Піду в сад копати землю.
— Навіщо ж її зараз копати?
— Щоб руки почорніли.
— Бери, Юрку, лопату.