Назад

Весна



Ясного сонячного ранку
сосна важкий зронила сніг.
Струмок, співаючи веснянку,
по тихій  вуличці побіг.

Горобчик — скік. Злетів напиться
дзвінкої, чистої води.
— Не пий холодної водиці,
застудиш горлечко, зажди,-
сміється Власик.
Та не хоче
горобчик слухатись ніяк,—
веселий крильцями тріпоче,
полоще пір'я так і сяк.
Назустріч ранку золотому
вже мчать бурхливі ручаї.
— Цвірінь, цвірінь!
Біжи додому,
ладнай кораблики свої!

І потім з щебетом щасливим
злетів горобчик.
Даль ясна.
Сповзає сніг. Синіють ниви.
Прийшла весна.
Прийшла весна.