Back

Максимкові листи



Підростає син Максим,
Повний сонця, ласки.
Мчить дитинство поряд з ним
На вітрилах казки.
Він гасає по степах,
По лісах, долинах.
Чуб кострищами пропах.
Попіл на колінах.

Він до школи навпрошки
Чимчикує вранці.
Стиглі яблука й книжки
Торохтять у ранці.

Скоро хлопцю вісім літ!
До такої дати
Іменинникові слід
Подарунка дати.

— Що б, Максиме, ти хотів?
Є ж якась потреба?
— Дай конвертів. Сто листів
Написати треба!
   
Зустрічав я диваків...
Хто ж ті адресати?
— Дітям всіх материків
Хочу написати.

Сто конвертів,— каже син,—
Понесуть листи ці.
Сто листів у сто країн
Полетять, мов птиці!

У Сахару і в Малі,
На Цейлон і в Пловдив,
Де живуть братки малі,
Діти всіх народів.

І охоче сто хлоп'ят
Запакують в ящик,
І пришлють нам сто хлоп'ят
Саджанців найкращих,

Манго й бук, непальський граб,
І бамбук зелений,
І могутній баобаб,
І канадські клени.

Посаджу я сто дерев,
Щоб весною й літом
Заспівали сто дерев
Листям розмаїтим.

З баобабом у рядку,
Мов під парасольку,
Українську, гомінку
Посаджу топольку!

І вона, струнке дівча.
Аж засяє в квітні...
За проспектом Ілліча
Буде парк всесвітній!