Балада про мисливця
Балада про мисливця
Жив молодий і відважний мисливець.
Красень такий, що й богині не снилось.
Хлопець, як кажуть у нас, хоч куди.
Жив, ще не бачивши й разу біди.
Тільки не бачив мисливець і долі.
Став він шукать її в лісі і в полі.
Села й міста обійшовши усі,
Окрай дороги знесилений сів.
Раптом з небес наліта на мисливця
Дика, велика, небачена птиця.
Кігті наставила, хоче схопить –
Постріл! – і птиця упала в ту ж мить.
"Хлопче! Навіщо ти вбив моє тіло?!
Я ж тобі злого, дивак, не хотіла.
Знай же: вмирає у тебе в руках
Доля, яку ти так довго шукав…"
Джерело: Бахута Анатолій Павлович. Балада про мисливця / А. П. Бахута // Гойдалки над степом : херсонські письменники – дітям / ред. рада: Н. Звягінцева (упоряд.), Г. Бардашевська [та ін.]. – Херсон, 2009. – С. 37.