Патріотична сповідь
Патріотична сповідь
Я народився з іменем твоїм.
Люблю твої віки і дні, і ночі.
Ні перед ким цього я не таїв.
Надалі теж приховувать не хочу.
Люблю і знаю мову лиш твою,
Лише твої степи, ліси і небо.
Лише з тобою жив би я в раю
І в пекло теж пішов би лиш для тебе.
Навколо мене сотні є держав,
Де в розкошах і люди, і природа.
Та жодну з них я б матір’ю не звав,
Як і мене не звала б сином кожна.
Ніде мені не наздогнать мету,
Ніде такого не зростити хліба.
Я можу бути щедрим тільки тут.
І тільки тут землянам я потрібен.
Колись мене за отакі слова
Садили в тюрми, гнали у сибіри,
І не одна бездумна голова
Дивилася на мене лютим звіром.
А на любов мою злі язики
З верхіть коронних і сліпого низу
Чіпляли бузувірські ярлики
Розкольництва і націоналізму.
Не дивно, що від розпачу я блід,
Адже тупими куцими умами
Любить мене примушували світ,
З якого ти викреслювалась, мамо.
Такого світу я не полюблю.
Лише зненавидіти справді можу.
Все, що принижує любов мою,
Я об’являю диким і ворожим.
Бо хай світи ідеями кишать,
Бо хай планета стала б золотою –
Без України вигорить душа.
Без України буду сиротою.