Back

Патріотична сповідь



Патріотична сповідь

 

Я народився з іменем твоїм.

Люблю твої віки і дні, і ночі.

Ні перед ким цього я не таїв.

Надалі теж приховувать не хочу.

 

Люблю і знаю мову лиш твою,

Лише твої степи, ліси і небо.

Лише з тобою жив би я в раю

І в пекло теж пішов би лиш для тебе.

 

Навколо мене сотні є держав,

Де в розкошах і люди, і природа.

Та жодну з них я б матір’ю не звав,

Як і мене не звала б сином кожна.

 

Ніде мені не наздогнать мету,

Ніде такого не зростити хліба.

Я можу бути щедрим тільки тут.

І тільки тут землянам я потрібен.

 

Колись мене за отакі слова

Садили в тюрми, гнали у сибіри,

І не одна бездумна голова

Дивилася на мене лютим звіром.

 

А на любов мою злі язики

З верхіть коронних і сліпого низу

Чіпляли бузувірські ярлики

Розкольництва і націоналізму.

 

Не дивно, що від розпачу я блід,

Адже тупими куцими умами

Любить мене примушували світ,

З якого ти викреслювалась, мамо.

 

Такого світу я не полюблю.

Лише зненавидіти справді можу.

Все, що принижує любов мою,

Я об’являю диким і ворожим.

 

Бо хай світи ідеями кишать,

Бо хай планета стала б золотою –

Без України вигорить душа.

Без України буду сиротою.